12

Розділ 12.

— Бойко, відійдемо, — холодно говорить, не відриваючи від мене погляду, що вивчає.

Закусивши губу, дивлюсь на приятельок, шукаючи підтримки, але ті ледве помітно знизують плечима. Відходячи від лавки, краем ока бачу, як позаду зраділо переглядаються ці змовниці й ледь стримують переможний сміх. Його сестра ляскає Наталку по долоні, наче виграла парі.

— Де ти була вчора, під час балу? — різко запитує він, коли ми підходимо до будівлі навчального закладу.

Дивиться мені в очі та практично впритул припирає до стінки. Пробую зробити крок у бік, але він виконує невеликий трюк, який так люблять режисери романтичних фільмів, загороджує мені шлях, упершись руками в стіну по обидва боки від мене і нахиляється трохи ближче до обличчя.

— Вдома, — якомога впевненіше відповідаю, гордо підіймаючи підборіддя. — А не вешталася по балах, як деякі.

— А коли це ти такою гострою на язичок стала? — у його голосі насмішка, але в очах щось інше.

Його пальці легко ковзають по моїй щоці. Тепло від дотику лоскоче шкіру, ніби накриває.

— Та ось… нещодавно, — вже не так впевнено шепочу, розуміючи, що ще трохи і я не стримаюся.

— Припустимо… учора, вночі на даху? — несподівано підвищує голос хлопець і різко відсмикує довгий рукав моєї кофти із зап'ястя правої руки.

Ледве помітно переводжу дух. Пронесло…

— Не розумію, про що ти говориш, Калінчук, — крижаним тоном вимовляю, дивлячись на свою руку, на якій тільки жовта фенечка, власноруч сплетена мною у випускному класі школи. — Я піду на пару, дівчата чекають на мене.

Розвертаюся і, з кожною секундою набираючи крок, прямую до входу в будівлю. То й була моя помилка. Різкий ривок і ось я знову відчуваю це дивне відчуття, коли в грудях прокидаються маленькі колючі їжачки, що грають у наздоганяння, а голова затягується важким туманом, який розігнати практично неможливо… та не дуже й хочеться. Мить і я вже знову притиснута до стіни. Серце калатає, ніби йому бракує простору в грудях. Теплі губи, що ковзають по обличчю, поцілунок, що поглиблюється, прохолодна стінка за спиною. Руки, що проникають за воріт светра і… дістають звідти золотий ланцюжок, що віддає благородним матовим блиском. Я не хотіла… щоб він його знайшов. 

— Коли в нас народиться дитина, я сам дам їй ім'я, — шепоче цей безсовісний мерзотник мені на вухо, трохи торкаючись губами до шкіри шиї, — Моя Баффі…

— Просто Богдана Бойко, — перебиваю його, в останній надії на те, що він передумає.

Вдивляюся йому у вічі. Не хотіла цього… Він усміхається, ніжно торкається моїх губ, завмираючи на пару секунд. Тепло. Небезпечно. Легко. Як отрута. Ласкаво смикає за довге пасмо, що спадає на обличчя та поправляє мене:

— Богдана Калінчук.

І це звучить, як печать. Як нове ім’я. Як вирок. Коли його погляд зустрічає мій впертий, впевнений, зухвало закоханий, розумію: здається, я знову програла. І знову без бою. Бо як можна боротися з тим, чого хоче твоє серце, навіть якщо розум благає втекти? Так, зовсім не хотіла… Але хіба хоч колись мої бажання виконувались? Він називає мене своєю і вперше це звучить не як виклик, не як насмішка, а як щось справжнє. Як обіцянка. І я… більше не тікаю.

          Божевілля. Все це чисте божевілля. Я знала, що треба було втекти ще тоді, коли він вперше посміхнувся так, ніби в мені є щось особливе. Коли вперше подивився і не відвів очей. Коли вперше сказав моє ім’я… так, ніби воно для нього щось означає. Я не планувала цього. Не планувала давати серцю слово. Не після всього, що було. Не з ним. Але зараз я поряд. Його рука на моїй спині така тепла, така звична. Його подих ковзає по щоці, а мені здається, що світ зупинився десь між його «моя» і моїм мовчанням. Я могла б сказати «ні». Мала б. Але тільки заплющую очі. В цій темряві за повіками бачу… спокій. І вперше не боюся. Може, я знову роблю дурницю. Може, завтра все розлетиться на друзки, і моє серце збиратимуть по уламках. Але сьогодні я обираю його. Тому що навіть якщо ми згоримо разом, принаймні, це буде моє полум’я. Моє рішення. Моя історія.

Дякую всім, хто дочитав цю історію до кінця, сподіваюсь вона вам сподобалася). Ставте сердечка, а також чекаю на ваші коментарі. Ваша підтримка надихає мене творити далі. Вже незабаром нова романтична книга про кохання, герої якої познайомилися в мережі. Підписуйтесь на мою сторінку, щоб не пропустити вихід новинок!! ❤️❤️❤️