6

Розділ 6.

Шум вечора віддалено долинає з боку університету: сміх, музика, чиїсь кроки. З'являюся більш ніж ефектно. Думаю, це мало не коштувало інфаркту нашому класному керівнику, бо коли я загальмувала за метр від його носа, він підозріло зблід і трохи хитнувся вбік. Подарував йому винувату усмішку, скромно ставлю байк з краю стоянки й проходжу повз нього до входу, не забувши виявити ввічливість і привітатися. Заходжу до будівлі рідного універу, в якому старанно навчаюся. Може, потягла б навіть на червоний диплом, якби не дві певні особи, через які кількість перепусток і доган «за компанію» збільшилася раз на десять.

          Бал-маскарад, присвячений.. лише початку останнього місяця весни, проходить на другому поверсі у величезному актовому залі. Тут проводять всі свята, дискотеки, наради, урочисті заходи, оголошення… У цьому залі панує якась дивна атмосфера свободи, радості, дружби, кохання… список можна продовжувати нескінченно. Але результат лише один: як би ми ненавиділи наш навчальний заклад з його звірячими викладачами, єдина річ, яка по-справжньому дорога кожному студенту — цей зал.

          Заходжу всередину і вперше розумію, що в цьому випадку навіть він мені не допоможе впоратися із цією аферою. У всіх хлопців в очах вульгарність на максимальній позначці. Мені ледве вистачає сили волі випрямити хребет, щоб зберегти величну поставу, і допустити жалюгідну спробу пародії на гордовитий погляд Наталії. Щиро сподіваючись, що я не спіткнуся на рівному місці, проходжу у бік вільного столика, що знаходиться ближче до стіни, дивлячись лише вперед. Ох, якою була спокуса повернути голову у бік захоплених поглядів. Все-таки дівчатка мали рацію: враження я справила. Залишилося лише переконати себе в тому, що сьогодні я не врівноважена і спокійна Богдана, а… На моїх губах з’являється передбачувальна цікаву гру посмішка. Живий гурт грає щось атмосферне, на межі між балом Попелюшки й весіллям феї. Усі блищать й кружляють в танці, і все майже як у кіно. Кажуть, бал-маскарад — це коли всі прикидаються, що їм весело, в костюмах за останні гроші й в масках із секонд-хенду. Але я тут опинилась не через любов до танців чи шансу вполювати принца. Шукаю його. Брата моєї подруги. Де вони всі вештаються? Вже десять хвилин, як мають бути в залі у повному складі: Руслан зі своїми двома дружками, одному з яких відведена головна роль у цій виставі, та дві відірви подруги. То чому ж я їх не бачу?