1

Розділ 1.

У моїй кімнаті пахне кавою, лаком для нігтів і катастрофою. Подруги розвалилися, хто де. Брюнетка Ірина, з якою ми познайомились відносно недавно, на початку минулого навчального року, сидить у позі лотоса на моєму ліжку, розкидавши подушки, ніби це поле бою. Ще одна моя приятелька, яку я знаю з раннього дитинства — стерва до мозку кісток, перша виразка в універі. Знайомство з такою особистістю має лише два шляхи: або вона стає тобі найлютішим ворогом, або відданою подругою, яка завжди зуміє тверезо подивитися на нерозв'язну проблему і підтримати у важкій ситуації, як слід врізавши по мізках. Наталія вмостилася навприсядки біля дзеркала та поправляє свою космічно блискучу маску. Звідти вона видає накази в стилі: «Йдемо, бо не переживеш цей вечір без нас!». Але я звичайна, непримітна третьокурсниця, яка більшу частину часу проводить за книгою й мріє про спокійні вихідні.

          Мої особисті ангел і демон. Саме так я називаю їх уже понад рік і ні, це не образно. Від чотирьох і аж до вісімнадцяти років у мене була лише одна-єдина приятелька Наталі. Ця дівчина як гроза посеред сонячного дня: красива, непередбачувана, трохи жорстока, канительна, часом просто нестерпна. Але вона завжди розуміла мене краще за всіх. Я й гадки не мала, що друзі бувають іншими. У моїй уяві всі дружби виглядали саме так: як небезпечна, глибока прив’язаність, де любов і колючки йдуть рука об руку. І, мабуть, саме тому я не шукала нових подруг, мені з головою її вистачало.

          Але в минулому році, на День Святого Валентина все змінилось… До нашої групи, немов феєрверк, увірвалась Іра — безтурботна, трохи божевільна мініатюрна брюнетка з невгамовним характером. Вона була схожа на карамельку, загорнуту в блискучу фольгу, така ж яскрава, трохи липка й абсолютно неможлива. Ми з Наталі піддалися її чарам уже в перший день. Ви просто не уявляєте, як єднає людей евакуація з задимленого корпусу універу. Але то вже інша історія.

          Відтоді й почалось це розділення двох приятельок на ангела та демона. Ірина завжди підтримувала мене, а Наталія провокувала. Навіть коли їх немає поруч, у моїй голові два голоси постійно сперечаються одне з одним: Іра в білій сукні, з крильцями та німбом, Наталі у червоному шкіряному комбінезоні, з вилами й симпатичними ріжками на блондинистих локонах. Вони сперечаються з приводу всього: що мені вдягнути, кому написати першою, чи варто плакати через хлопця, який навіть не пам’ятає мій день народження. Час від часу це набридає, але я завжди відчуваю, що в мене є підтримка та я ніколи не самотня. Без сумніву можу сказати, що я шалено люблю цих двох дивних і ненормальних дівчат, які перевернули моє життя з ніг на голову.

Любі читачі, вітаю на сторінках цієї історії! Сподіваюсь вам буде цікаво). Мені буде приємно отримати від вас вподобайки та коментарі. Щиро дякую за підтримку).