Розділ 2. Софі

Я прокидаюсь від того що хтось жбурляє в мене чимось м’яким ( здається це була подушка). Розплющую очі і бачу сонну Елю, яка в паніці носиться по кімнаті і намагається щось зробити зі своїм виглядом. Я все ще отямлююсь від сну. Знаєте я не розумію людей, які люблять прокидатись вранці і тих - кому це легко дається. Я явно до них не відношусь. Мені після пробудження потрібно ще як мінімум п’ять хвилинок, щоб зрозуміти хто я, і де взагалі знаходжусь… І саме зараз явно час прокидатись. Мій погляд падає на маленький настільний годинник, що на тумбі біля ліжка. Що ж, ми явно запізнились на святкову лінійку, яка починається через п’ять хвилин. 

-  Чорт, ми проспали - я встаю з ліжка і тепер уже ми вдвох бігаємо по дому. Поки ми приводили себе до ладу під’їхала Еліна мама. Це просто вумен з великої букви. Має свій салончик краси в центрі міста, виховала двох дітей, хоча по ній взагалі цього не скажеш, адже вона з нами на одній хвилі. Тато у Елі теж свій бізнес має, щось з нерухомістю пов’язано, наскільки мені відомо. Тож Еля вище по статусу ніж я, але це нам не заважає бути подругами. 

Ми підходили в Актовий зал і судячи з усього лінійка уже давно почалась. Ми непомітно прослизнули на задні ряди в пошуках свого класу. В цей час, на сцені, директор школи щось торжественно розповідала. Весь зал був прикрашений кульками і стрічками, першокласники в перших рядах в білосніжних блузках і величезних бантах з цікавістю слухали промову а серед старших можна було помітити компанії які за літні канікули скучили одне за одним і емоційно вели розмови. Ми підійшли до наших, привітались з класним керівником і до нас підійшли дівчата привітатись. Насправді в класі я не маю близьких друзів, але не погано спілкуюсь з усіма. Дивно помічати як всі змінились, дівчата стали жіночнішими, дехто змінив імідж, навіть хлопці адекватніші стали.

- Кого я бачуу - доноситься до мене із за спини, я не встигаю повернутись на звук, як мене заключають в обійми. Але я і так уже зрозуміла хто це. - Це ж наша Софа - тільки одна людина мене так називає.

- Відпусти, придурок - жартома промовляю я і намагаюсь вибратись з обійм хлопця, та це тільки погіршує ситуацію. Він піднімає мене в повітря і робить оберт. Я починаю сміятись і він опускає мене на землю і нарешті дає мені простір. 

- Фух, давно я цього не робив, щось ти важча стала - видає він з хитрою усмішкою на обличчі.

- Пфф, та ти там просто на своєму морі кокосів перепив.

- Ну… у тебе був шанс поїхати зі мною - він подивився на Елю, яка стояла біля мене - О, привіт Евеліно.

- Давно не бачились - усміхнулась йому Еля.

- Ага, щоб всі канікули спостерігати за тим як ти намагаєшся загравати з дівчатами? Дякую, краще почую все від тебе - сказала я і легко штурхнула його ліктем в бік.

- Ай - зашипів він, і йому прийшло повідомлення, через, що він тут же всю увагу направив у телефон.

Як ви уже могли зрозуміти, це Саша - ще один мій близький друг. І він справді хотів, щоб я поїхала з ним і його сім’єю на відпочинок, у мене не вийшло через роботу в кафе, на яку мене дивом взяли, і я змогла підзаробити там на свої хотілки. Тай суми такої у мене тоді не було, і йому довелось би за мене платити, через що я б відчувала себе потім в боргу перед ним. Тому я ввічливо відмовилась. Колись і я туди поїду, чи з сім’єю, чи з друзями, чи з хлопцем? Хто знає…Саша другий після мого брата чоловік по важливості в моєму житті. Також він частенько тусується з моїм братом, тому я йому довіряю.

- Кому ти там стільки написуєш? - питаю я намагаючись зазирнути в його телефон, бо він на голову мене вищий. 

-  От якраз “літній інтрижці” - він показав руками знак лапок.

-  Реально? У Саші Левицького з’явилась дівчина!? А чого ж ти мовчиш? - я завмерла в легкому шоці.

 - Та там немає про, що сильно розповідати - хлопець сором’язливо провів рукою по волоссю.

 - Я хочу знати все, від того як ви познайомились - до сьогоднішнього дня! - я радісно підстрибнула і похлопала в долоні.

-  Це довга історія, точно не для цього моменту - сказав Саша і оглянув зал. Лінійка уже наближалась до кінця, і на нас чекали уроки.

 -  Я готова почекати - загадково промовила я - Може до вечера витримаю, ти ж будеш вільний? Можемо прогулятись чи підемо до когось додому, і я з радістю послухаю це.

-   Сьогодні точно ні, один друг влаштовує вечірку, тому я сьогодні з пацанами, вибачай -  розвів він плечима.

-   А Ден теж там буде?

-  Так, до речі, якщо хочеш приходь… те - він перевів погляд на Елю, яка дивилась в телефон. Ми з нею переглянулись і я сказала:

-  Я піду напевно, а ти? - запитала я у подруги.

-  Ммм не знаю навіть.

-  Якщо не хочеш, можеш не йти. Просто з Деном мені не дуже хочеться.

-   Він тобі хоч дозволить? - спитався Саша.

-  А чого б і ні? Він не має права мені вказувати - спокійно відповіла я.

-  Я думаю мені не завадить розважитись перед навчанням - почала Еля - тому… так, ми ідемо.

-   Супер! Саш, на яку годину і де, буде ця вечірка?

-  Я скину тобі геолокацію, але Соф, запитай спочатку в брата чи мами, окей? Я просто не хочу, щоб з тобою щось сталось - проговорив він.