Розділ 34

Амелія

Щойно Мія зустрічає мене, то я мало не падаю з ніг. А все тому, що вона та Нікі накидуються на мене з обіймами.

— Що сталося? — запитую, сміючись.

— Ми сумували, — відповідає маленький хлопчик.

— Тут таке сталося, Амеліє. Я мушу тобі про все розповісти! — відповідає дівчина, тягнучи мене до себе в квартиру.

Не встигла я приїхати з України, як вона покликала мене до себе в гості. І навіть не подзвонила, а просто написала смс!

Коїться щось дивне.

— Перше, що ти маєш знати, — шепоче дівчина і тягне мене на кухню.

— Мія, вгамуйся! Яка муха тебе вкусила?

Вона посміхається і сідає за стіл, хитро дивлячись на мене.

— Що? — запитую.

— Зажди.

Я чую, як відчиняються вхідні двері, а після цього Нікі біжить туди.

— Тато! — кричить хлопчик і мої очі розширюються від шоку.

Я дивлюся на усміхнену Мію, яка ховає посмішку за долонями.

— Я все пізніше поясню, — тихо промовляє дівчина.

На кухню заходить Маркус, в одній руці тримаючи пакет, а іншою тримає свого сина. Це так мило! Я дійсно щаслива за Мію.

— Привіт, Амеліє, — усміхнено каже Маркус, кладучи пакет з продуктами на стілець.

— Привіт, — відповідаю йому.

— Не повірите, що я розповім зараз, — додає Маркус, віддаючи Ніколаса Мії. — Даніель годину тому звільнив Федеріко.

Здається, мої очі зараз випадуть від такої новини.

— Ну нарешті! — каже подруга. — Я думала, що він не додумається до цього.

— Мія, — хмурюся в її бік, а потім знову дивлюся на Маркуса. — Як це сталося? І хто буде новим менеджером? Пані Вернер?

— Пані Вернер більше не повернеться, тому Даніель знайшов нового менеджера, але тримає це в секреті. Він сказав, що оголосить про це завтра, перед робочим днем.

— Цікаво, хто буде наш новий менеджер, — задумуючись, промовила Мія. — Сподіваюся, хтось нормальний. Такі люди в готелі нам би не завадили.

— Хочеш сказати, що в готелі немає нікого нормального? — Маркус підіймає брови і дивиться на Мію, очікуючи відповіді.

— Хочете сказати, що ви нормальні?

Я посміхаюся, бачучи, що між цими двома все таки існує щось. Вони навіть вже в жарт сперечаються між собою.

Зовсім, як колись я та Даніель.

Дідько, я можу припинити думати про нього хоч на один день?

— Повечеряєш з нами? — запитує в мене Маркус, розкладаючи продукти.

— З умовою, що ви розкажете як зійшлися, — посміхаюся і підпираю голову долонями, чекаючи захопливої розповіді.

Маркус і Мія переглядаються між собою з посмішками. Хлопець починає готувати вечерю, а дівчина обертається до мене.

— Маркус вмовляв мене розповісти Ніколасу все після того, як ти поїхала. Я не хотіла, але він був наполегливим.

— І це все? Жодних деталей?

— Тобі вистачить, чортеня, — додає Маркус.

— Не потрібно мене називати так, як називав Даніель, — бурмочу я. — То ви тепер разом?

— Ми поки що дійшли до стану перемир‘я, — відповіла Мія швидше, ніж Маркус встиг відкрити рота.

Він знизив плечима і продовжив готувати.

Цікаво, скільки буде тривати це «перемир‘я»
 

***

Заходячи до готелю, я йду до роздягальні, але мене там ловить Крістоф.

— Немає часу для перевдягання, Амеліє. Хутко біжімо, інакше отримаємо за спізнення, — каже він, хапаючи мене за руку.

Хлопець тягне мене до ліфту і я вкотре шкодую, що проспала сьогодні.

Даніель представить нового менеджера. І коли всі будуть у робочій формі, то я буду у звичайній футболці та джинсах.

Ми хутко заходимо до ресторану, якраз в той момент, коли Даніель вітається зі співробітниками. Всі сидять за столиками і, на наше щастя, Мія та Маркус зайняли нам місця, тому ми з Крістофом сідаємо поруч.

— Як я вже казав: доброго ранку. У готелі з‘явилися чутки, що Федеріко Кастро звільнений з посади менеджера, — промовляє хлопець. — Хочу сказати, що це правда. Я довго думав над цим рішенням і ще довше думав над тим, кого взяти на цю посаду. Спільно з пані Вернер, яка раніше тут працювала, ми дійшло висновку взяти на цю посаду одного з працівників готелю, — він почав поглядом когось шукати і зупинився на мені, а потім поглянув на Маркуса та Мію, після чого знову подивився в зал. — З завтрашнього дня менеджером в готелі стає Амелія Скотт.

Я кидаю погляд на Маркуса та Мію, які теж одночасно здивовано та нахмурено дивляться на мене. Співробітники починають аплодувати і Даніель відпускає всіх працювати.

— Що це в біса коїться? — шепочу Маркусу, коли ми теж підіймаємося з місць.

— Ти сама йому дала таку ідею, — знизує плечима хлопець. — Вітаю. Тепер ти у справжньому пеклі, — з посмішкою додає він, легко вдаряючи мене по плечу і йде.

Мія та Крістоф теж йдуть, після чого я залишаюся з Даніелем.

— Ходімо, я покажу тобі твоє робоче місце.

Я невпевнено йду за ним і ми виходимо у коридор, йдучи до кабінету менеджера.

— Навіщо ти це зробив? — наважуюся запитати у хлопця. 

Він мовчить.

Невже він це зробив заради мене? Щоб врятувати стосунки?

Даніель відчиняє двері і пропускає мене першою до кабінету. Коли я проходжу повз нього, то помічаю майже непомітну усмішку.

Йду до столу і зупиняюся, торкаючись його поверхні кінчиками пальців.

— Отже, це твій теперішній кабінет. Пані Вернер завжди буде на зв‘язку і все тобі розкаже та допоможе.

— Навіщо ти це зробив? — запитую знову, підіймаючи погляд на хлопця.

В його карих очах на секунду щось проблискує, перш ніж повертається колишній, серйозний погляд.

— Тому що пані Вернер підтримала твою кандидатуру. Ми шукали менеджера серед співробітників, який б міг чудово з усіма ладнати і впорався з роботою.

— Я впевнена, що є люди, які краще підійшли на це місце. До прикладу Мія, яка працює тут майже з самого початку.

— Амеліє, припини вже нарешті, — починає злитися Даніель. — Ти хотіла, щоб я щось зробив для наших стосунків. Я зробив це. Будь ласка, зрозумій вже і припини нагнітати.