Саманта почала бити хлопця в груди й відштовхувати. Проте Адам, все міцніше притискав її тіло до себе. Спочатку він поцілував її грубо й настирно. Але потім поцілунок ставав ніжнішим й Сем перестала відбиватись від Адама. Вона відповіла на поцілунок й вклала в нього всі свої переживання, почуття.
Коли Адам відсторонився то заглянув в очі дівчині. Вони стали темними від бажання продовжити те, чим вони тільки що займалися.
- Ти... вибач, - Адам перевів погляд на озеро. - Я й правда дуже злився на те, що ти пішла кудись з тим недоумком.
- Цей недоумок тільки що отримав від тебе на горіхи, - зітхнула Саманта й присіла. - За що ти його вдарив?
- Він торкався тебе..., - прошепотів Адам не відводячи погляду від води.
- Та й що? Ти не подумав, що я хотіла аби він мене торкався?, - Саманта підвелась на ноги й погрожуючи дивилась на хлопця. - Ти про це, звісно, не думав. Ти розізлився, бо тобі щось не сподобалось. Що? Те що твоя жерва може комусь подобатись? Те що твоя ціль для насмішок може бути коханою й бажаною? Т
- Сем, перестань, будь ласка. Так, мені не сподобалось, що він тебе торкається. Що ти з ним танцюєш!, - Адам кричав й міцно стискав кулаки.
- А яке ти маєш на це право?, - Саманта обурено заглянула йому у вічі. - Ти ніякого права не маєш на мене!
- Що?, - вражений хлопець зробив крок назад.
- Так, ти не всемощий, Адаме! Не всі твої іграшки! Я теж не твоя! Чуєш? Я тобі ніхто, а ти ніхто - мені! То чому ти розводиш тут цирк, влізаєш в моє життя? Навіщо ти мене мучиш?, - з очей Саманти покотились сльози й вона витерла їх тильною стороною долоні й підвела голову до неба. Небо було неймовірним, всі всипане зорями.
- Але ж я просто..., - Адам не встиг договорити, бо Сем зупинила його махнувши рукою.
- Просто повертайся до свого життя, до своєї дівчини. Я вже просила тебе робити вигляд, ніби ми з тобою не знайомі. Просила!, - голос дівчини зірвався. - Тож прошу цього ще раз. Не втручайся в моє життя!
- Ти так сильно мене ненавидиш?, - Адам дивився в очі Саманти й чекав відповіді.
- Ні, Адаме. Зовсім ні. Я просто боюсь!, - вона опустила очі додолу й зітхнувши знову подивилася на хлопця.
- Чого?
- Що ти станеш частиною мого життя, а потім зрадиш!, - Саманта сказала це й розвернувшись пішла до будинку. Адам схопив її за руку й притягнув її спиною в обійми.
- Я сам не розумію, як таке могло статися. Але, Сем, я хочу бути частиною тебе.
- Ні., - дівчина викрутилась з його рук, востаннє заглянула йому в очі й пішла шукати подругу. Єдине чого хотіла зараз Сем - додому.
#10901 в Любовні романи
#4279 в Сучасний любовний роман
#2871 в Молодіжна проза
сварка та примирення, кохання зрада, підлітки кохання та ненависть
Відредаговано: 08.04.2020