Ввечері до Саманти зайшла Розмарі й вони почали збиратись на вечірку. Сем стояла біля шкафу з одягом та дивилась на свої речі.
- Як думаєш, що краще одягнути?, - запитала дівчина у подруги, яка наносила макіяж перед зеркалом.
- Навіть не знаю..., о! Одягни ту сукню свою, чорну, - Марі кинула на столик кісточку й підійшла до Саманти. Вона запхала руку в шкаф й витягнула вішак з короткою чорною сукнею. - Ось це!
- Але воно таке коротке, може я всетаки джинси одягну?, - запитала у подруги Сем.
- Ні, ти одягнеш це. Навіть не сперичайся, - промовила Розмарі, всунула дівчині в руки вішак й пішла до зеркала. - Одягайся, у нас залишилось менше години.
- Вже йду, - зітхнула Саманта й пішла у ванну кімнату одягатись.
Одягнувшись дівчина кинула погляд на себе в зеркало. Сукня ідеально лягла й підкреслювала фігуру дівчини, одне її плече було відкритим, а інше приховане довгим рукавом з сатину.
- Яка ж гарна.. давай ми тобі швиденько нанесемо макіяж і зробимо зачіску, - подруга посміхалась до Сем.
За півгодини образ дівчини вже був завершений. Її волосся вишуканими локонами розсипалось на плечах, на повіках були акуратно виведені стрілки, а на губах нанесена бордового кольору помада. Дівчина взула короткі ботинки на високих підборах та одягла бежеве пальто.
Дівчата у піднесеному настрої сіли в таксі й поїхали веселитись.
***
У будинку було багато людей. Хтось танцював, деякі підпирали стіни й споглядали на все зі сторони, хтось сидів на диванах й спілкувався, а хтось пив алкоголь. Розмарі й Саманта підійшли до столику з напоями. Подруга взяла собі імбирне пиво, а Саманта алкогольний енергетик.
- Ти така гарна сьогодні, - сказали Сем із-за спини. Це був Джон.
- Ой, дякую! А що тільки сьогодні гарна?, - вона подивилась на хлопця й зауважила, що він досить симпатичний. У нього було світле волосся, очі були темно-карими. Сам Джон був високим й худощавим, але не хилим. Сьогодні від був одягнутий в темні джинси, білу сорочку з прямим комірцем й білі конверси.
- Ти завжди гарна, але сьогодні просто вбиваюче гарна. Моє серце перестало битись, як тільки я тебе побачив, - посміхнувся Джон.
- Ой, починається, - Розмарі закотила очі й подивилась на Саманту. - Шукай мене в туалеті, я там блюватиму від цих виявів пікапу, - Марі посміхнулась й пішла задоволена своїм жартом. На півдорозі дівчина розвернулась й показала жестом Сем, аби та її набрала, коли завершить розмову з Джоном.
Саманта пила свій напій й слухала розповіді Джона, аж раптом в кімнату зайшов Адам за руку з якоюсь фарбованою блондинкою. Він підійшов до дивану й вклався на нього, а блондинка сіла йому на коліна. Рука Адама никрила голе коліно дівчини й хлопець поцілував її. У Саманти зжалось всередині.
- Адам знову прийшов сюди з Мітчал, - сказав хлопець, - вони на всіх вечірках разом: й приходять, і йдуть. Кажуть, що вони зустрічаються.
- Ну це право кожного - мати свою половинку, - Сем підняла очі на Джона та посміхнулась. Хлопець кивнув, тим самим підтверджуючи сенс її слів.
Вмикнулась повільна музика й Джон запросив Саманту на танець .Спочатку вона хотіла відмовитись, але погодилась й рука хлопця лягла на її відкрите плече, проштовхуючи в самий центр "танцполу".
Джон обійняв дівчину за талію й притиснув до себе, а Саманта обійняла його за шию. Сем відчула на собі чийсь погляд. Вона шукала очима Марі, але зіштовнулась з поглядом Адама. Він все ще сидів на дивані з блондинкою на колінах, а погляд його був гнівний й обпікав дівчину. Дівчина відвела погляд й переключилась на Джона, який щось говорив.
- Я хотів сказати тобі, що ти мені давно подобаєшся, але я все боявся підійти до тебе. Дякую, що прийшла сьогодні і я нарешті тобі це сказав, - Джон зазирнув Саманті в очі й нахилився до неї. Потім перевів погляд на її губи, а дівчина паралізована стояла. І коли між їхніми губами залишилися раховані міліметри ззаду хтось промовив:
- Прошу пробачення, але можна наступний танець ця дивовижна особа подарує мені, - Адам стояв й посміхався до Джона, але в очах палав гнівний вогонь.
- Якщо тільки один танець, - відповів Джон й поцілував руку Саманти. - Я почекаю тебе ось там. Не затримуйся довше, ніж один танець. У нас є незавершена справа, - хлопець посміхнувся й відійшов до столика з нопоями.
- Ну привіт, нікчемо, - руки Адама знову лежали на талії Саманти, спочатку він притиснув її до себе, але вона легенько відштовхнула його від себе й поклала на плечі свої долоні.
- Навіщо тобі цей танець?, - дівчина була зла на Адама.
- А навіщо тобі той бовдур?, - він кивнув в сторону Джона.
- А тобі навіщо та блондинка?, - відбивалась Саманта.
- Мітчал? Ми з нею друзі, дуже близькі, - сказав Адам й подивився на Сем.
- Всіх друзів садиш собі на коліна?, - дівчина все більше злилась на нього.
- Тільки близьких. Хочеш забратися до мене на коліна?, - Адам притягнув до себе дівчину й прошепотів. - Ти неймовірна. Ця сукня дуже тобі личить, а твої форми зводять мене з розуму.
- Ага, я знаю,- пробурчала дівчина й збільшила відстань між ними. Її лице горіло, а руки починала пітніти.
- Нікчемо...- почав говорити Адам, але пісня закінчилась й Саманта спритно викрутилась з його рук.
- Дякую за танець, а зараз я піду до Джона. Па-па!, - вигукнула дівчина й пішла.
Адам так й залишився стояти один посерд танцюючих спітнілих тіл.
#10903 в Любовні романи
#4276 в Сучасний любовний роман
#2872 в Молодіжна проза
сварка та примирення, кохання зрада, підлітки кохання та ненависть
Відредаговано: 08.04.2020