Розділ 2.1 (Адам)

- Літак виходить на посадкову смугу, прогхання всіх пристібнити ремінь безпеки, - сказала стюардеса.

Адам подивився на Саманту, яка безтурботно та міцно спала. Між її бровами утворилася зморшка, яка робила її довить милою. Хлопець підвівся із свого місця та пристібнув ремінь на животі у дівчини. Вона солодко позіхнула, й Адаму здалось, що дівчина зараз прокинеться, але ні. Вона все ще спала. Така вродлива й ніжна.

Якби не його звички бути мерзотником, він би ні за що не впустив свого шансу бути поруч. Але вже не зміниш ні умови парі, ні його минулого. У будь-якому випадку серце цієї дівчини розіб'ється. Через нього.

Хлопець перевів погляд на подругу Сем, вона пильно спостерігала за кожним її рухом, а потім неочікувано вимовила.

- Що ти задумав?, - дівчина дивилась йому в очі. 

- З чого ти взяла, що я щось задумав?, - відповів питанням на питання Адам.

- Адам, я знаю, які чутки про тебе ходять. Думаю переказувати їх тобі не варто, ти й сам все знаєш, - вона перевела погляд на подругу. - Проте Саманта не така дівчина, як ті, з якими ти звик гратися. Вона особлива й дуже ранима. Тому, прошу тебе, щиро прошу, тримайся від неї подалі, - Розмарі говорила впевнено й чітко, ніби боялась, що Адам не зрозуміє її.

- Я не збираюсь робити їй боляче, - збрехав хлопець. - Всьо лише утамовую свою цікавість до цієї дічини, - він подивився на Марі.

- Я не знаю, що ти задумав, але надіюсь, що твої слова правда. Ще раз зради вона не переживе, - сказала дівчина й відвернулась, даючи зрозуміти, що розмова закінчена.

"Її хтось зрадив?", - ця думка надовго засіла в голові в Адама. 

Як тільки вони приземлились, хлопець взяв свої речі та попрямував до виходу. В його голові було багато протиречивих думок. Багато "за" й "проти". Він не міг втілювати свій план, поки не розбереться у собі. 

Адам був переляканий, бо вперше за довгий час йому не хотілось бути грубим та холодним до світу. Особливо коли він знаходився поряд з Самантою. Він близько тижня здалеку спостерігав за дівчиною й з кожним днем, з кожною її посмішкою, кожим її рухом його серце тануло.

Але Адам думав, що це хвилинні слабкості, проте не знав, чим вони викликані. 

І тоді він вирішив, залишити свої почуття в стороні й просто триматись складеному ним плану по завоюванню дівчини, щоби через місяць стати офіційним власником бару.

Це було його рішення. Остаточне й правильне. Хіба ні?