Розділ 1.2.

Саманта надто заслухалась лекцією з рекламознавста. Вони проходили історію створення реклами й Сем намагалась не пропустити ні слова й записати все. 

Коли закінчилось заняття, дівчина подивилась на свій телефон. Там висіло одне не прочитане повідомлення від Марі.

"Чекаю тебе в кафетерії, взяла нам латте. Тобі з лавандою))", - йшлось у повідомленні. 

Замріяна про смак улюбленої лавандової кави дівчина не помітила на своєму шляху перепону.

- Ой!, - вспіла вигукнути дівчина.

Вона врізалась в щось тверде. Її зошити й книги розлетілись навколо, сама ж Сем, впала й сильно забила свій копчик. Її телефон так сильно гепнувся, що дівчина вже розуміла, за його ремонт доведеться викласти немаленьку суму.

- Ти що сліпа?, - над нею пролунав чийсь глибокий баритон. 

- Щ-що?, - Саманта ще не прийшла в себе й не розуміла, що відбувається.

- Питаю тебе чи ти сліпа? Чи ти ще й головою вдарилась?, - голос належав хлопцю. Коли Сем підняла очі догори, то побачила, що голос належить дуже гарному хлопцю.  У нього було чорне волосся, як воронове крило. Великі очі, в яких горів гнів. Вуста склались в посмішку, але це була посмішка хижака.

- Ти мене звісно пробач, - дівчина встала й почала збирати свої розкидані речі. - Але ти теж мав би дивитись куди йдеш. Я дивилась в телефон, який, до речі, розбився через тебе, - констатувала дівчина як тільки оцінила завданий збиток.

- Та плював я на твій телефон!, - хлопець залився сміхом. - Ти мені врізалась прямо в груди, - він тицьнув пальцем на те місце, куди врізалась Сем. - Тепер мій ідеально випрасуваний светр зім'явся. І. Це. Через. Тебе, - хлопець дивився на Саманту з відкритою агресією.

- Що? У мене, можливо, з копчиком тепер проблеми будуть. А ти переживаєш про свій светр?!, - в дівчині хвилею підіймався гнів. - Я хоч вибачилась.

- Я не збираюсь перед тобою вибачатись. І, так, я переживаю за свій светр. Але вже не через те, що він зім'явся. А через те, що йому довелось пережити зіткнення з такою нікчемою, як ти, - хлопець пройшов попри Саманти, яка стояла шокована. Ця сцена зібрала кілька десятків студентів біля них. - Ей, нікчема!, - крикнув він.

Сем повернулась до нього повільно. Її щоки горіли від злості, руки міцно затиснуті в кулаки, нігті впивались в її шкіру аж до крові. Ніздрі роздувались, здавалась, що дівчина ось ось почне стріляти вогняними кулями.

- Дуже шкода, якщо ти пошкодила свій копчик, - хлопець посміхнувся. - Дупа в тебе класна.