На схилі з трав іржавих
Звір, що вирвався з хлівів
Заплутався у павутинні снів,
Де кожна думка – шепіт примари.
Реальність – звір, що вирвався з хлівів,
І жалить душу, залишає шрами.
Він ходить попід стінами думок,
Із ляку тче собі незримі пута.
Ховає очі від яскравих зір,
Бо в кожній істині – нестерпна скрута.
Його життя – як фільм без кольорів,
Де кожен кадр – то біль, то чорна тінь.
І серце б'ється в ритмі лиш однім:
"Тікай, сховайся, зникни, захолонь..."
А світ гуркоче, дихає війна,
І квіти рвуться до небес з землі.
А він стоїть, мов загнана луна,
В кутку душі, у власному кублі.
І вже не знає, хто він, де і як,
Бо втратив компас, збився із дороги.
Відредаговано: 30.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
