На схилі з трав іржавих

Хтось розбив флакон з аквареллю

Ранкова прогулянка
Світанок.
Ніби хтось розбив
Флакон з аквареллю.
І місто —
Мов сон,
Де будинки танцюють,
А вікна —
Мов очі,
Що дивляться в небо.
Ми йдемо.
Я і мій пес.
І ми —
Мов дві тіні,
Що ховаються
Від світла.
Але ми не боїмося.
Бо світло —
Воно не страшне.
Воно, як вода,
Що наповнює
Нас.
І ми стаємо
Прозорими,
Як скло.
І ми бачимо,
Що за вікнами —
Не люди.
А птахи.
І квіти.
І музика.
І ми розуміємо,
Що це —
Життя.

Шпакет

Подобається

#1455 в Різне
#272 в Поезія

У тексті є: сьогодення, сум, збірка віршів

Відредаговано: 30.09.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись