На схилі з трав іржавих

Сонно і світло мені на душі

Зорі співають у срібнім тумані,
Тиша хитає квітки на вікні.
Місяць пливе у небесній органі —
Сонно і світло мені на душі,

Серце — мов птаха, що тулиться в груди,
Шепче про щастя, якого нема...
Може, колись ти почуєш ці студні,
Де наша пісня пливе крізь віка

Сон не приходить. Душа, наче скрипка,
Та пісня, без слів — і печаль, і любов...
Світ — це лише твоя тінь над рікою,
І зорепад публічних оков.

Подобається

#1182 в Різне
#202 в Поезія

Відредаговано: 30.09.2025