На схилі з трав іржавих

Прозора грань між тишею буття

Я просто тут ,
і осінь це теж я
Не фарба на склі
а легка відсутність слів.
Прозора грань між тишею буття
та тим, що приходить з ефірних снів.
Ця самота, не вага
а простір вільний,
Де кожен подих
ледь чутний потік.
Я став цим світлом,
м’яким і недоцільним,
Незримий гість у лабіринті віків.

Шпакет

Подобається

#1164 в Різне
#202 в Поезія

У тексті є: збірка віршів, сьогодення, сум

Відредаговано: 30.09.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись