ЕПІЛОГ

- Я знав, що все закінчиться саме так,- сказав Іван Гнатович, коли йому нарешті вдалося нас навідати. – Ще там у палаті, коли Катерина лежала ледь притомна і прагнула лише смерті, я зрозумів, що ви один одного вартуєте. – Він посміхався, здається лікар був щиро радий рішенню дівчини залишитись на фермі.

   Її пропозицію створити реабілітаційний центр він теж одобрив, навідмінно від Влада, який не здавався до останнього. Нарешті їм обом вдалося його вмовити і усі зайнялися пошуками спонсорів.

   За рік задум втілився у реальність. З’явилися перші пацієнти і часу думати про минуле вже не було. Жодного разу Катя не пошкодувала, що прийняла таке рішення, бути із Владом. Вони консультувались у лікарів, які пояснили їм правила спільного життя у всіх аспектах, щоб знизити ризик інфікування фактично до нуля і самотній господар ферми нарешті по справжньому впустив її у своє серце. Чи б змінили вони щось у своїх долях, якби отримали можливість повернутися назад? Мабуть, що ні. Адже всі випробування, що зрушились на їхні голови привели їх лише один до одного. А разом вони це сила, яка зуміє допомогти не одній людині.

Що таке минуле? Це спогади, стереотипи, відчуття у наших головах. Що таке майбутнє? Фантазії нашого мозку. Важлива лише ця мить. Лише у цю мить ти можеш бути щасливим чи нещасним, залежить від тебе. Двоє людей зробили вибір бути щасливими кожної миті свого життя і не важливо скільки світанків залишилось. Важливо те, що кожний схід сонця вони зустрічають з усмішкою, а захід надією. Ніякі перешкоди не стануть на шляху цих двох, якщо вони по справжньуму вирішили бути щасливими.