РОЗДІЛ 12

   Михайло вперше її ударив саме того дня, коли вийшла у друк стаття про Єгора. Це був справжній успіх. Колеги щиро вітали дівчину з поверненням у справжню журналістику, а читачі вимагали у редакції продовження і ще одного інтерв’ю з популярним гуру. Навіть Ірка, яка по суті мала писати цю статтю і проклинала свій грип, погодилась, що не написала б ліпше за Катю. Було вирішено відсвяткувати цю подію після роботи у барі, а п’ятниця ще й дозволяла усім не квапитись до дому. Катя написала Михайлу, що затримається. Той одразу ж передзвонив:

- І давно ти стала відвідувати такі заходи?

- З недавніх пір, але слід вже коли небуть починати.

- Що за привід?

- Колеги запропонували відсвяткувати вихід моєї статті.

- Про цього афериста?

- Не починай, прошу…

- Ви, що там усі з глузду поз’їжджали? Теж мені подія. Гаразд, іди, якщо тобі так хочеться. Я заберу тебе о дев’ятій. Кажи адресу.

- Мене не потрібно забирати,- роздратовано кинула дівчина у слухавку, - я вже не маленька, коли ти не помітив. Я не знаю до якої години буду, тому не чекай на мене.

   І Катя відключилася. Це вперше вона так розмовляла з чоловіком. Поглянувши на свою руку, яка ще й досі стискала телефон, дівчина помітила, що та тремтить. Як вона, завжди покірна, хороша дівчинка посміла так розмовляти зі своїм чоловіком? Їй стало страшно. Першим поривом було передзвонити йому і сказати, що відключилася випадково і нехай забере її ще о восьмій, але у цю хвилину у її ще й досі тремтячих руках завібрував телефон. Дзвонив Єгор…

   Заклад вибрали не далеко від редакції і домовились не покидати його до закриття. Схоже в усіх був хороший настрій і бажання повеселитись. В усіх, крім Каті, яка думала лише про повернення до дому і про Михайла, який там на неї очікував. В решті решт колегам вдалось трішки її розрухати і навіть витягти на танцювальний майданчик. І ось коли вже здалося, що можна забути про всі негаразди і просто насолоджуватись моментом, з’явився Михайло. Дівчина відчула на собі його розлючений погляд, коли танцювала у натовпі тіл, що ритмічно рухались в такт музиці. По спині раптом пройшов мороз і вона зрозуміла – він її знайшов. Повернула голову і одразу ж зустрілася з його холодними колючими очима. Катя нахилилася до Лесі, що не комплексуючи витанцьовувала поруч і прошепотіла їй на вухо, щоб та попрощалася за неї з усіма, адже їй потрібно іти. Швидко підійшла до їхнього столика, узяла сумку і пальто і попрямувала до виходу. Мовчки пройшла повз чоловіка і вийшла у холодну ніч. Дівчина не бажала влаштовувати привселюдний скандал, тому й повела себе так. Вона не любила конфлікти у будь якому прояві і всяко намагалася їх уникати та пізно зрозуміла, що коли ти не відстоюєш свою позицію, свої межі, інші дозволяють собі все більше і більше порушувати твій особистий простір і врешті дійде до того, що з твоїми бажаннями не будуть рахуватися. Так було і з Михайлом. Вона завжди і у всьому ставила його бажання понад свої і тепер йому стало не зрозуміло, чому дружина так себе поводить. Чому більше не підконтрольна йому? Це просто напад якогось божевілля і скоро минеться чи вплив тих «не хороших» друзів і колег? – мудрував Михайло. Слід негайно її відгородити від спілкування з ними і тоді все стане на свої місця та буде як раніше.

   Та снігова куля вже покотилася з гори і все збільшувалась і збільшувалась. Дівчина вже ніколи не стане такою, якою була раніше. Вона прокинулась і почала протестувати, а це вже навряд кому сподобається.

   Катя швидко сіла у авто. Через секунду на місце водія сів і Михайло, кинувши на неї презирливий погляд, яким він намагався показати, як низько вона упала. Але він ще не зрозумів, що ці погляди вже не мали над нею влади.

- Задоволена? Ти довела мене до люті своєю поведінкою.

- Що?

- Я побував у трьох таких сумнівних закладах, доки тебе знайшов. Уже збирався підключати твоїх батьків до пошуків блудної дочки, аж ти тут у цьому гадюшнику. – Він завів машину і нервово натиснув на педаль газу.

- По – перше, це хороший заклад, по – друге, навіщо вплутувати сюди моїх батьків?

- Якщо я для тебе не авторитет, то можливо хоча б вони тебе приведуть до тями.

- Я при тямі, Михайло! – вигукнула жінка, лютуючи з кожною хвилею все більше.

   Та чоловік не відповів, зосередившись на дорозі і злість, що переповнювала її бурлила у середині, роз’їдаючи нутрощі.

    Лише після того, як вони зайшли до квартири, продовжилась розпочата у автівці розмова.

- Я завжди вважав тебе хорошою дружиною,- розпочав чоловік.

- Покірною і слухняною ти хотів сказати?

- І це також. Але все раптом змінилося після того злощасного інтерв’ю. Ти наче збожеволіла. Ходиш де тобі хочеться і скільки хочеться…

- А що мені ходити лише там, де хочеться тобі?

- Замовкни! Це все той покидьок, я знаю. Він наче загіпнотизував тебе. Можливо, тобі слід лягти у якусь клініку, полікуватись?

- Що? О, Боже, я не вірю власним вухам. То ти вважаєш мене божевільною?

- Останнім часом ти так себе поводиш. Отже ти завтра ідеш у редакцію і пишеш заяву на звільнення. Тобі зрозуміло? І більше ніколи не бачитимешся з тим пройдисвітом.

- Що ще я маю зробити?- Каті здавалось, що вона і справді починає сходити з розуму.

- Ти ще смієш огризатися? Зробиш так, як я сказав інакше…

- Що, що інакше?- зарепетувала дівчина, втрачаючи самовладання.

- Інакше мені не потрібна така дружина, забирайся з квартири.

- Ось як? – нервовий сміх покотився кімнатою, наче звук розтоптаних надій. – Одного лиш не збагну, як я стільки часу могла кохати тебе. Та це не мені, а тобі потрібно лікуватись від бажання контролювати чуже життя… - не встигла вона закінчити, як сильний ляпас важкої руки оглушив її на декілька секунд.