На півострові самотності

Любов

Моє щастя і страждання це ти

Безлюдний перехід окутаний тьмою,
світло минає від скукоти.
Ідучи викинула недопалок за собою,
Моє щастя й страждання це ТИ.

З сигаретою по темних місцях гуляючи,
згадую спокій, що відчувала.
Коли приходив і цілував обнімаючи,
не знала, що доля нас така спіткала.

Зима вже третя минула.
А я все згадую наш новий рік.
Як ти кохав я не забула,
як я чекала, а ти просто втік.

Вечірній смуток захопив почуття,
блукаю холодним містом одна.
Ця історія не залишає в спокої і дня...

Дзвінок надії

Дзвінок у двері.Ти чекаєш, що це він,
Він, що клявся у любові.
Біжиш на цей гучний дзвін,
З надією до болі.

А там нікого,
Серце біжить в п'ятки.
Тобі не потрібно любого,
По шкірі ідуть мурашки.

Чому ти знову його чекаєш?
Клянешся, що усе забула.
Хоча в середині знаєш,
Надія не минула.

Минулого жаркого літа,
Тебе не сонце зігрівало.
Почуття жаркіше пекла,
Нестерпно із середини обпікало.

Коли він брав за руку,
Ставало життя прекрасним.
То чому ж Бог дарував розлуку?
Чому зробив відчай і біль одночасним?

Весь день ти усміхалась,
І завжди говорила.
Усе воно забулось,
Я це все пережила.

Залишаючись сама,

Гіркі смьози лила.
В середині неначе тьма,
тебе давно вже охопила.

І знаєш, не мені тебе судити.
Я лише прошу,
старайся дальше жити!

Скажу банально,
Час усе лікує.
Сприйми усе буквально,
Він тепер нове життя будує.

Подобається

#3292 в Різне
#852 в Поезія

Відредаговано: 07.03.2022