4.2

Я закривала очі,  уявляла, ніби  перемістилась  на століття назад,    і застигала в зачарованому просторі навіки зупиненого часу...

Іноді в  глухих кутах глибоких, темних полиць можна було відшукати забуті чиїмись бабусями чи прабабусями дрібнички: шматок старовинної стрічки, недопалок церковної свічки, загублений у щілині ґудзик чи шпильку, почорнілу монетку... 

Нещодавно я знайшла і, не втримавшись,  потягла  в кишеню тонкий перстень  без каменю, з дуже дрібними  й незрозумілими символами на  внутрішній стороні. 

Але  перстень виявилося мені великим. Я   запхала  його кудись у закуток  і благополучно про нього забула.

Барахолка тільки-но відкрилася. 

Я кивнула групі продавців, які щось жваво обговорювали біля каси, і через місткий  зал жваво пройшла  до потрібного відділу, втім, мало сподіваючись, що саме сьогодні мені пощастить. 

Вони дрімали в закутку між стіною і декількома картатими матрацами,  поставленими вертикально. 

Два  дзеркала – напівкруглі вгорі і  квадратні  знизу,  в  простих дерев'яних рамах, схожі одне  на одне наче  близнюки, лише  з різницею в розмірі: одне було нижче другого сантиметрів на тридцять.

Якраз те, що я собі і уявляла!

Я завмерла від щастя, не вірячи в таку миттєву удачу, потім обережно погладила край полірованої рами, пробігла пальцями по гладкій  дзеркальній поверхні, намагаючись відчути енергію, що йде від дзеркала. 

Це  вірний знак! Всесвіт почув мій намір і схвалив його.  Тепер я відьма зі схвалення всесвіту!

Купила. Привезла додому. Донесла  якось. 

Добре,  що поверх у мене другий – не надто високо. Притулила до стіни в кімнаті і кілька хвилин,  по черзі вдивлялася, то в одне відображення, то в інше, прагнучи знайти в дзеркалах приховані ознаки чогось  магічного або, просто, таємного. 

Нічого. Дзеркала, як дзеркала. Не  старовинні, не вкриті пилом століть, трохи, щоправда, замурзані і  з підозрілими плямами, а те, що поменше – з невеликою, ледь помітною подряпиною в кутку. 

Але, оскільки, я відьма-початківець, то мені  й такі підійдуть. 

Головне, що форма правильна: знизу енергія буде стійкою, а зверху потече  вільно, не чіпляючись за кути.

Повернулася до перерваного перегляду... 

Агата наполегливо радила ритуальні предмети виготовляти самостійно або купувати нові. 

Я, спершу, трохи засумувала, та, почувши наступні слова, знову  відчула  себе піднесеною.

– Та,  навіть, якщо вам дісталося щось, що було у використанні  – не біда! – сказала чаклунка. – Зараз я навчу вас, що  треба робити...

Ось як! Виявляється, багато речей можна просто очистити, змити з них  відбитки, так би мовити, попереднього власника. 

Для цього потрібна, по-перше, джерельна вода, але якщо такої немає, то можна зробити щось подібне: у звичайній воді потримати пару годин якийсь срібний предмет, по-друге – чиста лляна тканина для протирання, по-третє – вогонь, щоб, після завершення ритуалу, цю тканину  спалити.

Досвідчена відьма повинна при очищенні використовувати руни, заклинання і всілякі допоміжні засоби: чим складніша магія, тим яскравіший ефект. 

Але відьмі-початківцю краще не експериментувати, щоб не нашкодити собі. 

Я розпустила волосся –  а воно у мене довге, нижче пояса, я його розпущеним рідко ношу. 

Проте  Агата наполягала, щоб волосся під час проведення ритуалу  падало вільно, без вузлів і косичок, а одяг на собі потрібно мати просторий, в ідеалі –  спеціально освячену обрядову сорочку. 

Обрядової у мене поки що не було, тому я  скористалася сорочкою  Ронні, яка доходила мені ледь не до колін.

Поки відмивала дзеркала, нічого незвичайного не сталося.

Як не вдивлялася в  віддзеркалені  глибини кімнати, як не вслухувалася в легкий скрип ганчірки по склу, намагаючись розчути таємні звуки, все було буденно – звичайне миття дзеркал, яким я іноді і без магії займаюся.

Завершила як належить: ганчірку спалила в раковині, залишки води, за відсутністю перехрестя, вилила в унітаз.

Дзеркала засяяли, заіскрилися на  післяполуденному  сонці, що дивилося  в кімнату крізь прочинені гардини. 

Тепер, як радила Агата, потрібно перевірити дзеркала на наявність в них потойбічного життя, якихось неприкаяних привидів   або злісних духів. 

Спосіб перевірки – нехитрий. Запалити  свічку і піднести: почне тріщати, диміти або гаснути – дзеркало для ритуалу не годиться.  

Мої руки похолодніли і зволожилися,  так сильно я хвилювалася.

Але свічка горіла рівно і спокійно, навіть, не здригнулася жодного разу.  Чудово, просто чудово! 

Все говорить про те, що таємні сили до мене прихильні!