Глава 4.1

Ранок видався холодним і, поперемінно, сонячно-дощовим – жовтень  у всій своїй красі. 

Затремтівши на пронизливому вітрі, я застебнула курточку і, нахиливши голову, кинулася вперед.

Чорний  “Ніссан” чекав на парковці. Декілька   пожовклих листів  вже встигли прилипнути до лобового скла. 

Я завжди вважала, що мені не потрібні права, але Ронні наполіг. Правда, від пропозиції купити машину я відмовилася навідріз – одна справа гроші перехоплювати час від часу, а інша – новенька машина! 

Підібрати вбрання для вечері – не така вже й важка справа, за два роки Ронні прищепив мені досить непоганий смак. 

Більш важливою здавалася одна ідея, яка залізла в мою голову під час прослуховування  магічних уроків Агати, і про цю ідею я думала безперервно, навіть прогавила зелене світло на перехресті, прокинулася тільки тоді, коли ззаду почали  сердито сигналити. 

Сукню знайшла швидко: темно-бордову, з оксамиту, з вигадливими аплікаціями і непомітними стразами, страшенно дорогу. 

Спочатку хотіла з фіолетовим відливом, але згадала, що у мене немає під неї туфель. А під бордо є.  Сумкою теж  не стала перейматися. Не  в ресторан йдемо, прийом домашній, тому і так згодиться! 

Сфотографувала себе в дзеркалі примірочної, відіслала    Ронні для схвалення.  

Він знав мій характер, тому  покірно попросив  спочатку показати йому  обрану сукню, а вже  потім купувати. У нього, бачте, дуже традиційна сім'я! 

Непереборно традиційна!  

Особливо матуся – вся така важлива і манірна тітка в коштовностях. До мене вона, по суті, непогано ставиться, але її чомусь дратує  мій акцент, хоча  в іншому я розмовляю  фінською мовою  грамотно і досить вільно. 

Я, як могла, цуралася всіляких сімейних урочистостей, але викрутитися вдавалося не завжди...

Зайшла до  відділу канцелярії, купила зошит у простій чорній обкладинці – майбутню книгу тіней  – і набір крейди. 

Свічки нові у мене є, а більше поки нічого і  не потрібно. 

Торговий центр покинула зі спокійною душею і світлими думками. На людей, що снували туди-сюди, дивилася з жалістю і навіть зверхньо: я ось за п'ять  хвилин відьма, а ви на що здатні?

Наступний пункт призначення – барахолка. 

Там  можна  недорого придбати вживані речі прийнятної, а іноді просто відмінної якості: від всіляких меблів,  посуду і книг  – до картин у важких, витіюватих рамах, створених невідомими, але талановитими фінськими художниками.

Я любила тинятися по секонд-хендах. 

Часто   в купі однотипного, непоказного і нудного   мотлоха  відшукувалися  дійсно  унікальні дрібнички або рідкісні книги.

Та  найбільше мені подобався антикварний відділ. 

З невимовним  задоволенням  бродила  я  вузькими, затемненими проходами між   рядами старовинних меблів,  які були  очевидцями  подій минулого, або, навіть, позаминулого століть. 

Важкі і громіздкі, з справжнього цільного дерева,  часто з дзеркальними дверцятами,  різьбленими завитками, з позолоченими  візерунками, з потьмянілими від часу  ручками, поцятковані стародавніми, затертими воском подряпинами, неприкаяно завмерли вони по кутах, роками незатребувані, – непотрібні нікому спогади, чиїсь минулі життя –  давно поховані і віддані забуттю. 

Тут завжди панувала тепла напівтемрява, блукав сухий запах дерева і чогось старовинного, з пильним присмаком, надзвичайно хвилюючого і умиротвореного.