2.2

Я зітхнула з легким  смутком. 

Шкода, звичайно, що  не пам'ятаю всіх   казок  бабусі Земфіри!

Тож далі – ім'я.  

Моє не підходить.  Будь-яка поважаюча себе відьма під час посвяти  зобов'язана вибрати інше ім'я, таємне, під яким вона  і з духами  буде спілкуваатися, і порчі наводитиме в міру потреби і, взагалі,  зможе творити, що заманеться.

– Якою саме потойбічною силою ти бажаєш стати: білою, чорною чи сірою? – запитувала мене Агата  з екрану комп'ютера.

Тобто, поганою, доброю чи за настроєм: поперемінно – то гидоти творити, то добрими справами радувати?

Я замислилася, розсіяно розглядаючи вигадливі символи на стіні за спиною  чаклунки.  

Ні, на таке  питання я поки не готова відповідати, але все ж схиляюся до варіанту під номером три,  тому що не хочу  обмежувати себе  законами   добра чи зла. 

Уявивши, які чудові перспективи відкриваються переді мною на магічному шляху, я мрійливо закотила очі до стелі... 

Є  люди, в чию зліплену з воску ляльку я б із задоволенням потикала зачарованою голкою!  

Гаразд, не відволікаємося... Дивимося  далі...

–  Відьма, яка тільки-но починає, не може займатися всім відразу. Спершу потрібно визначитися з предметом поглибленого вивчення. 

Егеж! Он їх скільки: шаманізм, магія каменів і кристалів, Вікка, некромантія, карти таро, скандинавські руни, веди... А ось про циганську магію – ні слова. Але я і сама розумію, чому. 

Дар шувані  зі стелі  не впаде.

Добре. А що ж мені потрібно?  Розсипати по столу карти або камінчики  – нудно. 

Подумаєш, турбота! Збудеться – не збудеться, куди доріжка приведе, чим справа закінчиться... 

Тягомотина. Мені хочеться, щоб результат відразу був видимий, щоб зрозуміти, є у мене сила чи ні. 

– Який би напрямок ти не вибрала, треба вчитися домовлятися зі стихіями, – похмурий голос Агати  став майже замогильним. 

Хм, це вже більш серйозно і  менш зрозуміло... 

Та, нехай!

Стихії  треба вивчати грунтовно, але, зрозуміло, не зараз. 

На дозвіллі цим займуся, після того, як основний магічний напрямок виберу. 

У цієї Агати, здається, є окремий ролик про стихії.

– Слід завести свою власну чаклунську книгу...

І абсолютно неважливо, як ти її назвеш: книга тіней, темряви, світла, місяця, казки кота Баюна –  вона повинна бути і крапка. А в ній заклинання, тобою особисто створені, і обряди,  які ти сама винайшла. Чужого  красти не можна. Для порядної відьми – неприйнятно. 

Добре, Агато, я врахую!

– Поповнювати магічний потенціал  можна  тільки за рахунок сил природи.  Навіть, якщо вирішила стати чорною відьмою, відбирати енергію у людей – собі дорожче, поки не будеш абсолютно впевнена у власній могутності… 

Зрозуміло! Бо  невідомо на кого натрапиш! Раптом, той прищавий юнак в окулярах із сусіднього під'їзду, схожий  на Гаррі Поттера-невдаху, насправді,    – маг вищого рівня!

Я пирхнула. Жарт на рівні дитячого садка!   Гаррі  Поттера я і зовсім не читала, чула, що є такий  страшенно популярний фентезійний персонаж, та й тільки... 

Далі!

– Обирати шляхи. У кожної відьми повинні бути свої шляхи – такі, щоб працювали саме на неї: усвідомлені сновидіння, коридор дзеркал, коло, пентаграма, руни – що завгодно, здатне  прокреслити дорогу в потрібне їй  місце…

Агата  багатозначно помовчала, гіпнотизуючи    через екран невидимих для неї глядачів. Мовчала і я, чекаючи подальших магічних одкровень.

– Рано чи пізно  кожній відьмі  доведеться пілкування з силами астралу,  цьому  треба вчитися, відкинувши страхи  і сумніви… 

Тобто, виходить, що всілякі демони та інші незрозумілі сутності  час від часу  будуть висовувати свої пики з мого особистого коридору дзеркал або бродити по межі моєї пентаграми, намагаючись знайти лазівку, щоб вибратися в людський світ? 

Дуже весело!

–  Всі твої пристрасті і прихильності повинні відійти на другий план, якщо вони заважають накопиченню  і використанню відьомської сили...

Я зупинила ролик і мимоволі  поглянула на фотографію, що стояла на приліжковій тумбочці.