На порозі великих змін, я руйную бетонні стіни
На порозі великих змін, я руйную бетонні стіни
На порозі великих змін, я руйную бетонні стіни.
Захлинувшись в думках своїх
Огорнувшись туманом сірим.
Розділивши життя на ДО, і не бачу яскравого ПІСЛЯ
Якось сталось, що дуже давно, не співає в душі моїй пісня.
Стали сльози котитись з очей, і немає сил зупинитись
Наче я пішла від людей, що продовжують бути, і жити.
Загубилась в своїй голові
Віднайшла собі подругу чорну
Що згорнула в обійми свої й показала тернисту дорогу.
Через морок суцільних змін і не завжди зважених рішень
Я руйную той чорний дім, невимовних страхів, і звичок.
Мої сльози мов зоряний пил, заколисують мою душу
Непроглядна безкрайня ніч, відкриває мені, свою душу.
Я вдихаю легкий аромат, що нагадує свіжість ранку
І веде мене не назад, а у світ неймовірних світанків.
Мої тіні тепер не мої, їх поглинуло зоряне небо
Засвітивши в моїй голові, ці безкраї просторі шляхи.
На порозі великих змін, я руйную бетонні стіни
Вимальовую нові зірки.
Що ведуть мене прямо до себе.
Відредаговано: 02.11.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
