На порозі темряви

2 глава

Світанок прийшов, огортаючи табір сріблястим серпанком туману. Холодне повітря відчувалося навіть біля слабкого багаття, яке ледве трималося на плаву, шиплячи від вологи. Томас стояв трохи осторонь, спершись на своє списа. Його гострий погляд вдивлявся в густу завісу туману, яка приховувала ліс навколо.

— Хтось наближається, — сказав Рейнард спокійним, але напруженим голосом. Його слова, наче камінь, кинутий у воду, порушили тишу, що огортала табір. Полум’я вогнища затріщало, здавалося, підкреслюючи тривожну атмосферу.

Алая, яка до цього сиділа біля вогню й дбайливо підкидала вуглинки, різко підняла голову. Її погляд став гострим, мов клинок, а рука сама собою лягла на руків’я меча. У її рухах було щось хижакувате, готовність до дії читалася в кожному жесті.

— Це хтось знайомий? — запитала вона, намагаючись стримати тривогу, але її голос прозвучав глухувато. Слова виходили чіткими, проте десь на їхньому тлі вловлювався легкий відтінок хвилювання.

Поруч із нею Калдрік, який до цього мирно сидів із книгою в руках, раптово зіщулився. Книга зісковзнуло із його колін і глухо вдарився об землю. Хлопець не звернув на це уваги, бо його погляд уже давно вп’явся в густий туман, що клубочився на горизонті. Там, у білій завісі, почала проявлятися людська постать — висока, впевнена, мовби злиття з самою темрявою.

— Це він, — тихо промовив Калдрік, скоріше сам собі, ніж іншим. Його слова прозвучали так, ніби він уже знав відповідь на питання, яке ніхто ще не поставив.

— Хто він? — пролунав голос Рейнарда.

Той стояв біля свого коня, перевіряючи ремені сідла. Але тепер його руки завмерли, і він повільно підняв голову, вдивляючись у туман. Його погляд був настороженим, а тіло інстинктивно приготувалося до бою. Руки потягнулися до лука, що висів на спині, і пальці вже міцно обхопили древко стріли.

— Єлизар, — відповіла Алая. Її голос був важчим, ніж вона хотіла, і ця вага здавалася такою ж відчутною, як і раптовий подув вітру, що злегка хитнув полум’я вогнища.

— Єлизар? — Томас, що до цього розслаблено стояв поруч із возом, випростався, мов натягнута струна. Його спис опинився напоготові, а очі звузилися. — Той самий, що нас покинув? — запитав він, не приховуючи роздратування, яке розливалося в його голосі, наче незагойна рана.

Алая не відповіла одразу. Вона вдивлялася в темряву, її рука стискала руків’я меча так сильно, що побіліли пальці. У її очах горів вогонь спогадів, але вона стримувала їх, немов річку, загнану в кам’яний гребінь.

Постать у тумані стала чіткішою. Висока, злегка нахилена вперед, із широкими плечима й упевненим кроком, вона наближалася повільно, ніби даючи час для роздумів.

— Той самий, — підтвердила Алая нарешті, і її слова впали в тишу, як важкий удар молота.

Постать з’явилася ближче, виходячи з туману. Це був Єлизар — його широка постать була впізнаваною, а темний плащ блищав від ранкової роси. Обличчя чоловіка виглядало стомленим, але очі все ще світилися тим самим впевненим блиском, який вони пам’ятали.

— Доброго ранку, — привітався Єлизар рівним, спокійним голосом, зупинившись на краю табору. Він стояв прямо, обличчя його не видавало жодних емоцій, але в погляді світилися втома й наполегливість.

Алая піднялася на ноги в один плавний рух. Її постава, як завжди, була впевненою, але на обличчі відображалася внутрішня боротьба. Очі її звузилися, розглядаючи гостя так, ніби перед нею стояв не давній союзник, а можливий ворог.

— Що ти тут робиш? — запитала вона, голос її був рівним, але в ньому чулася сталь. Рука залишалася на руків’ї меча, і пальці стискали його так, ніби готові були вирвати зброю з піхв будь-якої миті. — Що тобі потрібно від нас після всього, що сталося?

Єлизар на мить затримав погляд на її руці, але нічого не сказав. Потім повільно підняв голову, і його темні очі зустрілися з її.

— Я повернувся, — сказав він просто.

— Повернувся? — Томас раптово зробив кілька кроків уперед, і його тон звучав різко, наче удар батога. Він був вищий за інших і тепер навис над Єлизаром, тримаючи спис у руці. — Просто повернувся? Так, ніби нічого не сталося? Ти просто зник, покинув нас, коли ми найбільше потребували тебе! І тепер з’являєшся, наче нічого не було?

Єлизар залишався нерухомим, витримуючи погляд Томаса.

— Так, — відповів він без тіні сумніву в голосі. — Я повернувся, тому що маю бути тут.

Томас хмикнув і обернувся до інших, розкинувши руки.

— Ви чули це? Просто “маю бути тут”! Наче цього достатньо, щоб усе пробачити!

Рейнард повільно підійшов ближче, тримаючи лук у руках. Його кроки були неспішними, але обережними. Він зупинився біля багаття, злегка нахиливши голову.

— Чому ми маємо тобі вірити? — запитав він, і його голос був м’яким, але напруженим, як струна. — Ти залишив нас у найгірший момент. Ти пішов, коли нам потрібна була твоя допомога. Що завадить тобі зробити це знову?

Єлизар перевів погляд на Рейнарда, а потім на кожного з присутніх. Його погляд зупинився на Калдріку, який стояв трохи осторонь і мовчки вдивлявся в землю.

— Я розумію ваші сумніви, — промовив Єлизар, його голос був тихішим, але не менш упевненим. — Я знаю, що зрадив вашу довіру. І я не прошу вас вірити мені зараз. Але я повернувся, щоб довести: я все ще частина вашої команди.

— Довести? — Алая примружилася, її погляд був гострим і холодним. — Як саме ти збираєшся це зробити? Словами? Вибаченнями? Чи, може, ще однією гарною промовою?

— Ні, — Єлизар трохи нахилив голову. — Я доведу це своїми діями. Я розумію, що зрадив вас, але повірте, це було необхідно.

— Необхідно? — перебив його Томас, у його голосі звучав сарказм. — Тобі було необхідно кинути нас напризволяще? І тепер ти чекаєш, що ми приймемо тебе назад тільки тому, що ти вирішив повернутися?

Єлизар опустив погляд на землю, але його голос не зламався.

— Якби я залишився, всі ми опинилися б у небезпеці. На нашому шляху є сили, про які ви ще не знаєте. Я пішов, щоб захистити вас. І тепер я тут, бо ви потребуєте мене, навіть якщо зараз цього не розумієте.



#1534 в Фентезі
#634 в Різне

У тексті є: хаос, герої, лиходії

Відредаговано: 09.01.2025

Додати до бібліотеки


Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше