Глава 6

***

Ранок нового дня почався з хаосу в голові та страху перед невідомим. Я намагалася триматися впевнено та залишатися спокійною. Невже я якась істеричка? Точно ні.

Я відкрила дверцята свого гардеробу. Серед усіх своїх чорних суконь  вибрала ошатну, але легку, з відкритими плечима, захопила пару рукавичок. Служниця допомогла зробити зачіску: простий, але елегантний пучок. Усе, я готова!

За дверима на мене уже чекала Кетлін.

-Доброго ранку, Ваше Величносте! – її привітання порядком збило мене з пантелику.

-Що ти, Кетлін! Ти ж ніколи не зверталася до мене шанобливо як належить за титулом і становищем. Тож і зараз називай на ім’я!

Кетлін озирнувшись взяла мене за лікоть і відвела вбік.

-Що робиш?! Ти ж тепер королева, обличчя всієї династії! Як можеш так! Це найпростіші правила етикету! Чого я тебе вчила, Амеліє!

-Оце тепер я впізнаю тебе!

Кетлін усміхнулася, оголивши свої клики. Червоні очі зблиснули, ніби вона щось задумала. Я, чесно кажучи, побоююсь цього виразу обличчя…

-Ну добре… Я піду… Ось що, у тебе є годинка перед Радою, чекатиму на тебе у тронній залі.

Дияволка пішла далі, оминувши мене, залишивши по собі ароматний шлейф її улюблених парфумів.

_________

Шановні читачі!

Ось і довгождане продовження історії. Сподіваюся, що атмосфера переслідування захопить вас) Також хотіла б повідомити, що формат книги дещо змінився і частини глав будуть коротшими, але викладатимуться частіше.

Ставте "зірочки" та слідкуйте за автором, щоб не пропустити онговлення книг та новинки. Ваші коментарі та зауваження також прищвидшать написання книги. 

Вітаю вас зі святами)))

Щиро ваша,

Софія Вареник)