Розділ 15. Розслідування В'ячеслава

     У Центрі продовжувався пошук. Оскільки під час втечі Теплова та Голубєвої В'ячеслав виїжджав із території, що зафіксували камери, він теж був допитаний.

     - Що ти знаєш про втечу своїх друзів? Ти ж спілкувався з ними? – із пристрастю випитувала Василенко Гуріна.

     - Спілкувався. Але вони при мені нічого не говорили про втечу.

     - А чого ти так терміново в обідню пору виїжджав у місто?

     - Та камеру треба було полагодити. І морозива захотілося, жарко було.

   - Що? Морозива захотілося? – підозріло повторила вона і знову, вже уважніше, прокрутила відеозапис з камери біля КПП.

  Справді, камера зафіксувала і нетривалу розмову з начальником варти, й повернення В'ячеслава з кілограмовими пакетами з морозивом. І, навіть у місті, його присутність в автомайстерні та в кафе підтвердилася.

     Ірина В'ячеславівна ще раз прокрутила епізод повернення сина до Центру. Його обличчя було спокійним і веселим.

    Навряд чи він міг брати участь у подібній афері. Дійшовши такого висновку, вона відпустила В'ячеслава. Він, звісно, ​​зрадів кінцю допиту. Хоча, йому хотілося б просто продовжити спілкування з нею. Як дивно притягувала його ця жінка!

    У той же час він помітив, що іноді його увага перемикалася на молоденьких дівчат, яких він зустрічав у Центрі та у місті. Тепер він зовсім не розумів себе. Хто він? Нормальний мужик, якому подобаються дівчата за віком чи збоченець, якого приваблюють старші мілфи?

    Зараз його тішило лише те, що його приятелі були далеко від Центру. Якщо вони зможуть загубитися, це буде чудово! В'ячеслав знав про те, що іноді тих, хто втік, навіть ліквідували. Були такі випадки і до Андрія з Лізою.

     З іншого боку, йому шкода було втрачати їх зі свого життя. Вони були єдиними його друзями, справжніми друзями, з якими їх пов'язувала спільна таємниця. Через це, він не міг ризикувати їхніми життями та розшукувати підлітків.

     У своєму розслідуванні він просунувся до того моменту, коли виявив, що Ірина В'ячеславівна почала цікавитись дослідженнями ДНК. Навіщо їй це було?

     Молодий чоловік проаналізував усе, що стосувалося її інтересу, і звернув увагу на те, що всі запити вона надсилала лише у неробочий час. Отже, це вона хотіла зберегти в таємниці. Ні, В'ячеслав, звичайно, припускав, що вона може думати над робочою проблемою і вдома. Але, весь час?

     Він копнув її пошук ще далі. І вийшов на слід якогось старого лікаря акушер-гінеколога. Що ж могло ховатися за цим пошуком?

     Для нього не склало особливих труднощів обчислити і вийти на зв'язок з цим лікарем. На це він витратив лише кілька днів. І якось увечері відправив їй, ніби з його електронної адреси, листа. У ньому він вимагав повідомити додаткові відомості про об'єкт.

     «Я повідомила Вам усю відому мені інформацію про В'ячеслава, та іншої у мене немає. Не тероризуйте мене!» - отримав він несподівану відповідь.

    Гуріна наводила про нього відомості? Таке припущення вразило його. Навіщо? Вона цікавилася ним? Значить, він їй небайдужий! Це було приємно.

     Він зрадів, але тут же обсмикнув себе. Стоп! Хіба він був єдиним В'ячеславом у Центрі?

     Він швидко пробіг очима список працівників. Інших В'ячеславів не було.

     А, може, йшлося про вилучених? Так у Центрі називали викрадених.

    Для допуску до цього списку потрібен був окремий допуск. Але В'ячеслав за пару днів зміг зламати і цей код. Виявилося, що і серед тих теж не було його тезок.

    Що ж виходило? Гуріна дізнавалася про нього у якогось акушер-гінеколога. Чим вона могла цікавитись?

     Якщо він все життя, з раннього дитинства провів тут, значить, його могли вилучити прямо з пологового будинку. Тоді нічого дивного у цьому немає. Може, вона хотіла дізнатися про ступінь його обдарованості, через яку його й забрали сюди? А, навіщо вона досліджувала його ДНК? Тепер він уже не сумнівався, що вона цікавилася саме його ДНК! Чи могла вона його таємно досліджувати?

     Теоретично це було можливим. Адже вони постійно здають кров при профоглядах.

    Ну, гаразд, він захопився нею. Але, щоб і вона захопилася ним - він вже не вірив. Особливо після інциденту в барі. А що, якщо і він зробить собі такий аналіз?

    Декілька днів пішло у нього на вивчення методики та розшифровки результатів. Дочекавшись п'ятничного вечора, він узяв у себе краплю крові та запустив реакцію визначення. З медичної допомоги він уже знав, що результату треба чекати кілька днів. Тому він вирішив зробити основні операції і відключити апаратуру. Потім, йому ще треба було встигнути до півночі замісти сліди, бо опівночі змінювалися записи в камерах стеження.

    Несподівано комп'ютер почав тихо пищати. Що таке? В'ячеслав обернувся до екрану, і з подивом прочитав напис: «Повторити результати аналізу»?

     Він натиснув «так». І відразу, на екран виповзли стовпці якихось цифр, а наприкінці його ім'я.

     Після цього з'явився напис: "повторити зіставлення?"

     Він знову натиснув «так».