Друзі

На острові

Рівно шоста ранку. Дзвін будильника розбудив мене від сну.
- Сьогодні неділя,- промайнула в мене в голові. 
Думаючи про цей приємний факт лежачи в ліжку. Трохи забарилася прокидатися. Подушки до того м'які і приємні заколисували мене, а очі так сильно були зліплені сном, що я насилу змогла їх відкрити. Точніше відкрила спочатку ліве око і подивилася на напівтемну кімнату, а потім праве, щоб знайти вмикач нічника. 
- Ну що ти дзвониш і дзвониш! Спати не даєш, - сказала я будильнику, наче він був живою істотою.
Потім підняла руку і натиснула на кнопку вгорі над ним, але він не переставав дзвонити, тоді я запхала його під подушку, і він нарешті заспокоївся. 
Що сталося вчора, що я не можу сьогодні встати рано? Голова болить і все тіло просить відпочинку! Зазвичай я без зусиль встаю вранці і навіть набагато раніше, щоб все встигнути і вчасно вийти на роботу.....Ах, так! Я згадала, що вчора після приїзду ходила на вечірку на пляж, куди мене запросив Хорге. Він заїхав за мною і ми разом вирушили в Гванабо на його старовинній машині.
- Марино, ти маєш чудовий вигляд на всі 100,- підсолодив мені настрій мій новоспечений друг.
Він дивився на мене і посміхався чомусь. Тоді я почала гадати, чому він мені так каже. Подивившись на моє взуття, одразу все зрозуміла: я була в туфлях на високих підборах і тут не заведено ходити на пляж у такому взутті.

- Давай заїдемо в магазин і я куплю собі щось на низькому ходу, - попросила я його.
Він ще трохи зачекавши з відповіддю сказав мені, боячись образити: 
- Чого так переживати, адже ти на машині, а не пішки....До того ж ми і так спізнюємося! Мені вже друзі разів десять дзвонили!
Незабаром я і Хорге вже стояли перед невеликим дачним будиночком, який був побудований у вигляді корабля. Щоправда зауважу, що в цьому районі він був один такої конструкції. З будинку долинала гучна музика, і через відчинені вікна було видно, як пари танцювали сальсу.
Двері в будинок були відчинені навстіж і біля них стояли двоє молодих чоловіків. Один, що нижчий на зріст, тримав у руках гітару, а інший, вищий за нього, палив і про щось жваво розповідав товаришеві. Помітивши, що ми підійшли, вони на мить замовкли, але потім почали кричати... 
- Хорге, йди сюди! Чорт би тебе побрав, де ти пропав? Ми без тебе ніяк...
- Знайомтеся... Це Марина, я про неї вам розповідав... Сьогодні я її зустрів в аеропорту... Марино, а це мої друзі Даніель і Маріо... Ми з ними створили ансамбль і іноді після роботи підробляємо на вечірках.

Хлопці втупилися на мене і я відчула, що я їм сподобалася, бо поїдали очима мою худу фігуру. Я хочу вам сказати, що не була дурненькою і завжди вважала себе дуже привабливою, але ніколи мені не подобалися ось такі відверті погляди! Це вже занадто!
- Дуже приємно! Будемо знайомі!
Ми обмінялися простими люб'язностями і потім усі разом зайшли в будинок.
Усередині яблуку не було де впасти... Я одразу відчула незручність і мені захотілося повернутися назад до готелю... Але Хорге мене тримав міцно за руку і потягнув у бік бару, де стояло багато напоїв... Ми ледь-ледь пробралися крізь юрбу хлопців, що танцюють уже напідпитку... Він підійшов до холодильника і вийняв 2 пива з нього... Одне відкрив і дав мені, а інше - для себе. Я подивилася на пиво і прочитала вголос:
- Голандське! Здорово!
Одразу після першого ковтка холодного напою мені полегшало, вже спека мене так не турбувала. До нас підійшла молода дівчина з довгим чорним волоссям і орлиним носом. Глянувши на неї, я чомусь подумала, що ось так матінка природа може зіграти злий жарт над бідною дівчиною, спотворивши її обличчя.
- Привіт, Хорге! Як життя! А ти, бачу, час даремно не втрачаєш, - підморгнула вона йому і показала головою на мене.
- Привіт, Дано! Як завжди з жартами. 
Заграла музика і Хорге запросив мене на танець. Може через те що не хотів продовжувати розмову з цією дівчиною, а може музика йому дуже сподобалася.

- Правду сказати, я не дуже вмію танцювати сальсу...
- Перестань...я тебе навчу!
Він поклав мені обидві руки на талію і почав рухатися в такт музики, ведучи мене за собою... Чи то він був гарним вчителем, чи то я була здібною вчителькою, але врешті-решт я вже не гірше кубинських дівчаток могла виконувати рухи. 
- Ну, молодці! Здорово у вас вийшло, - підійшов до нас Даніель.
- А де Маріо? 
- Він налаштовує інструменти, скоро наш вихід на сцену!
Я дуже чомусь хотіла почути, як ці хлопці співатимуть, і, згораючи від цікавості, я зайняла місце біля сцени і вже звідти не хотіла йти. Руда худорлява дівчина оголосила про вихід на сцену ансамблю Амігос. Я від нетерпіння взяла коктейль із таці офіціанта і відпила трохи. 
- Вов! Смачно!
Хорге, який виступав як соліст, почав співати іспанською мовою Бесаме мучо!
Я ніколи не чула такого красивого голосу, та й пісня мені дуже сподобалася. Хлопці, які стояли поруч підспівували, а інші танцювали під музику. 
Я сіла зручно в крісло і почала записувати на відео виступ, щоб потім ще раз послухати цю пісню. 
- Йдемо на пляж, скупатися,- спустившись зі сцени, сказав Хорге.
- Йдемо, - радісно погодилася я. Хоча мені якось незвично було обножатися перед незнайомим чоловіком. Намагаючись не дивитися ні на кого, я скинула туфлі і сарафан і пішла до моря. Навздогін почула, як присвиснули Даніель і Маріо, а Хорге потягнув мене швидко до води.
- Скупаємося і підемо назад. Скоро будуть роздавати їжу.
Вода була такою теплою, що здавалося її підігріли до 38 градусів. Я занурилася повністю у воду, щоб не викликати пильних поглядів публіки. До того ж мені здавалося, що мої ноги виглядали надто худими і не хотілося, щоб усі це помітили. Хорге добре плавав. Він пірнув на дно і приніс звідти мені морську зірку.
- Ось тримай! Для тебе!
Він провів по воді рукою і бризки розсипалися краплями води у мене на волоссі.

- Друзі, кличуть до столу,- покликав нас Маріо.
- Ходімо! Покуштуєш нашу національну кухню!
- З радістю, - витерши шкіру рушником, я взяла в руки свої туфлі і босоніж побрела гарячим білим піском до будинку.
Потім були танці, конкурси. Навіть усього і не можу згадати. Я танцювала багато, брала участь у караоке.....
Я потягнулася і встала з ліжка, щоб прийняти душ. 
З кімнати навпроти до мене вже поспішав Хорге 
- Привіт! Виспалася?
- А ти як тут опинився?
- Учора підвіз тебе після свята і залишився ночувати на дивані в залі....
- Зрозуміло,- з посмішкою сказала я на ходу одягаючи капці.
- Зачекай мене, я замовлю сніданок у номер...
- Добре! Треба поговорити!
Так почався мій перший ранок на острові Свободи