11 частина

Руна, стискаючи глек з молюсками, вдивлялась в ,слід, з острахом.     Вона швидко, побігла  в сторону, лісу де стояла хатина, Джекі , ходив по кімнатах, і думав, що ще потрібно, зробити.                   Джекі, Джекі !-- здалеку гукала, Руна.   Прибігли, до нього, Руна,заходилась розповідати ,про дивний слід.    Знову Джекі і Руні, було неспокійно,на душі .Вони вдивлялись,  на берег, роздивлялись ,у різні боки,  і зненацька ,вони побачили, в далечині, людину, яка ходила по березі, океану.                                                                           Ходімо,в інший бік , що краще,його розглянути!-- сказав Джекі, і потягнув ,за руку. Руну.   Через, футів, двадцять, вони вже, були, так близько, що могли. розгледіти, людину, це був чоловік,  одягнений, в сорочку і штани, із бородою, було зрозуміло, що він не місцевий, він ходив ,в думливо, по березі, наче щось розшукував.                  Думаю, нам треба з ним ,зустрітися!- гукнув,Джекі.      Схоже ,його доля ,схожа на нашу, але ,як він тут опинився?-- вдумливо казала Руна ,пильно, розглядаючи, його.                                                Ходімо, блище!-- сказав. Джекі, і швидко ,ішов ,а за ним,ішла Руна.      Агей!-- крикнув Джекі, Ти хто, як, ти тут,опинився!---закричав ,здалеку Джекі.            Чоловік, розвернувся, шукаючи, того хто кликав,    Я ,матрос, мене,тут, викинули, за борт ,корабля, моя команда, вони мене зрадили!----- кричав у відповідь, чоловік.           Допоможіть, мені!--- кричав чоловік.                                                          Руна, і Джекі, швидко спустились, з гори, і опинились ,біля незнайомця.    Тепер ,нас троє!-- сказав ,Джекі і потиснув йому руку.       -Ти давно тут?  - запитталаРуна.     ВВчора ,ввечері, мене викинули, за борт корабля, добре що я вмів, плавати, я доплив, сюди!-- сказав чоловік ,роздивляючи, своїх ,нових друзів.