7 частина

Вранішнє сонце,  пробудило своє проміння , і розливали, його повсюди.  Легкий вітерець, теплий , лежить рухав, пальмами, які висіли, над  халабудою,  Джекі і Руни, вони ,спали, після вчорашньої, пригоди з піратами.                                        Раптом ,щось зненацька,  зашелестіло у кущах ,недалеко ,де відпочивали, Джекі і Руною.    Руна ,пробудилась,  від шелесту, і пробудивши ,свої сонні ,очі, вона, із здивуванням, побачила, над собою,  людину, з чорною, шкірою, розмальованим ,по обличчі ,білою фарбою, майже, голий, із боку ,тирчав, спис.                                    Він ,швидко, прикрив її рот, і почав зв'язувати, руки, Руна не могла попередити, Джекі, про нову небезпеку,  яка на них чатувала.   А Джекі, так і додивлявся,свій сон.    Коли обернувши голову,Руна побачила,  кілька, дикунів, які порались біля Джекі, Джекі що сила намагався,щось сказати, та вони швидко зв'язали його, руки .   І велівши стати, Джекі і Руні, веліли іти вперед,  вони підкорились, бо виходу не було.          Руна і Джекі, ішли  із звязаним ротом, якоюсь міцною, травою, яка росла у лісах острова.                    Ішли, вони вглиб лісу, полонені , молили богів помилувати, їх щоб вирватись ,від дикунів, хоча вони,знали як небезпечно мати справу з ними.           Коли вони прийшли, у глибині лісу, біля них відкрилось,  селище, з глиняних ,із соломою хатів, підійшовши, до селища, дикуни, прив'язали їх до ,високого дерева,  змилувавшись вони вирвали жмут трави ,яка покривала їх рот.    Руна і Джекі полегшено, зітхнули, а дикуни попрямували  ,до свого, вождя, у хатину, яка була посередині табору.                                                                                         Джекі що нам ,робити ми в небеспеці вони можуть,зробити зонами все що завгодно ! -  схвильованим тихим голосом ,сказала Руна до Джекі..   Головне без паніки,  побачим що вони будуть,робити ,а тоді щось придумаєм- спокійно  говорив Джекі.                                                                          Через деякий час, дикуни вийшли з глиняної стріхи, ві попереду ішов вождь племені .    А ззаду ішли, його слуги.    Підійшовши до дерева де стояли ,Джекі і Руна, почав уважно розглядати, почав торкатись, шкіри Руни, оглянув руки, і махнув, рукою, щось ,своєю мовою, прошепотів.          І швидко , дикуни відійшли, неиодалік, де була купа хмизу, і заходились , розпалювати огонь.              Руна,і Джекі зрозуміли, вони збираються їх їсти.     От тут треба щось придумати, але що,- тихо мовив Джекі ,обернувши голову до Руни.                      Потрібно, втекти але як, - тихо мовила Руна.                  Побачивши, що огонь  розпалюється дикуни, вирішили, відпочити і пішли у свої глиняні, хатини.        Розв'язує руки, три ними об дерево, -- тихо сказав Джекі.     І двоє полонених почали вівчайдушно,  працювати руками і через деякий час, Джекі вдалося, свільнити себе , з мотузок, які були зроблені з якоїсь міцної трави.......                           Джекі я не можу, надто міцно ,зв'язані мої руки,  ти можеш , мені допомогти__ пошепки сказала Руна.     Джекі, вже хотів допомогти,  Руні розв'язати, руки та тут вийшли, дикуни із своїх глиняних,хат..  Джекі біжи, ти можеш,  може ти пізніше, мені допоможеш!-- закричала Руна.    А ти,я вернусь,я врятую тебе!--- закричав Джекі.                  І що сили почав бігти у густий ліс.    Дикуни побачивши що Джекі, побіг, у глиб лісу, почали бігти, за Джекі, викрикуючи незрозумілі слова.     Руна, залишилась одна із звязаним руками, посередині табору.