4

31 грудня прокинулася в обід.

Одразу побачила на телефоні повідомлення від Антона. Він бажав мені доброго ранку й писав, що вже скучив. Відповіла, що теж вже хочу його побачити.

Батькам я подзвонила ще вчора ввечері й попередила, що в нас у новорічну ніч будуть гості. Бабуся мала рацію, мама дуже зраділа. Тато трохи насторожився, але і проти не був. Поки все йде прекрасно.

Дзвонила Юлька. Коли дізналася, що я буду зустрічати Новий рік з Антоном, пищала в слухавку так, неначе ми з ним під вінець вже йдемо. Спитала, як у них з Артемом. Поки ніяк.

Пішла на кухню допомагати бабусі готувати. У сьогоднішньому меню все по стандарту: запечена курка, Олів’є, канапе з червоною ікрою, м’ясна та фруктова нарізка, шампанське. Все як ми любимо.

Батьки приїхали о 16:00. Привезли багато подарунків з відрядження. Подарунки! Я ж нічого не купила Антону! Я швидко поцілувала батьків та побігла в торговий центр. Хоч би магазини ще працювали! У мене геть з голови вилетіло! Через годину пошуків я вибрала чудовий теплий шарф, звісно, чорного кольору. Сподіваюся, Антону сподобається.

Ми домовилися, що хлопець прийде до нас о 20:00, нема чого йому стирчати вдома.

Коли залунав двірний дзвінок, мене немов блискавкою вдарило. Все ж я трохи хвилювалася. Як воно все пройде? Сподіваюся добре.

Я вже була по святковому одягнена. Чорна сукня з короткою пишною спідницею та блискітками мені на диво личила. Коли Антон увійшов і зняв куртку, я приємно здивувалася. Хлопець також був ошатно вбраний: чорна сорочка, вузькі класичні штани. Він виглядав до біса сексуально. У нього також були подарунки в руках, але він сказав, що подарує їх після 00:00.

Тут у коридор зайшла мама.

— Доброго вечора, Антоне. Стоп. Антон? — на обличчі мами було здивування.

— Доброго вечора, Олено Сергіївно.

Я дивилася на них і не розуміла, що відбувається.

— Ви що знайомі?

— Так, люба, Антон підробляє у нашій фірмі кур’єром.

— Оце так бувають співпадіння! — я була в шоці.

Коли зайшов тато, то дуже зрадів і навіть потис хлопцю руку.

— Антоне, я дуже радий, що ти — це ти. Ну, у сенсі… Я трохи хвилювався, що за хлопець з’явився в моєї доньки. І я радий, що ним виявився ти.

Здається, можна видихати. Знайомити Антона довелося лише з бабусею, але і вона дуже душевно його прийняла.

О 22:00 ми вже сиділи всі разом за столом і проводжали Старий рік. Ми багато жартували, я бачила, що в Антона очі світилися, йому подобалося проводити час у колі моєї сім’ї. Він не втрачав ні однієї можливості обійняти мене, лишній раз доторкнутися, взяти за руку, але й зайвого собі не дозволяв.

Тато саме розказував смішну історію про те, як вони з мамою переплутали адресу у відрядженнi та приїхали не в готель, а у публічний будинок у Амстердамі, ще й наполегливо намагалися туди заселитися, коли у Антона задзвонив телефон.

— Вибачте, я відповім, номер незнайомий, — сказав хлопець і вийшов за столу.

У мене у цей момент серце йокнуло і з’явилося якесь погане передчуття. Коли Антон повернувся в кімнату, на ньому обличчя не було.

— Тато у лікарні, я їду до нього, — тільки й зумів сказати він.

— Я з тобою, — одразу підскочила я.

— Оксано, залишайся з родиною, — намагався мене було зупинити Антон.

— Я тебе самого не пущу!

— Оксано, не треба!

— А я однаково поїду!

— Так, молодь, заспокойтеся. Поїдемо разом, я вас відвезу, яка лікарня? — перервав нашу суперечку тато.

— Сьома міська. Сергію Дмитровичу, але ж Новий рік. 22:30 на годиннику, туди тільки їхати хвилин двадцять.

— Ми своїх у біді не кидаємо. А якщо моя донька привела тебе у наш дім і сказала, що ти їй небайдужий, то ти автоматично стаєш частиною родини. Збирайтеся, діти.

Їхали ми в машині мовчки. Тато з мамою на передніх сидіннях, ми на задньому. Я весь час тримала Антона з руку. Ніколи не бачила його таким спантеличеним. У лікарні нас направили в реанімаційне відділення. Коли вийшов лікар з нами поговорити, у мене серце в п’яти впало. Я так боялася, що він зараз скаже щось невідворотне.

— Доброго дня, хто з вас є родичем Андрія Макарського?

— Це я! Він мій батько. — підійшов до нього ближче Антон.

— У вашого батька стався епілептичний приступ, зараз він у нормі, але має бути під наглядом тут ще кілька днів. Скажіть, будь ласка, хлопче, ваш батько зловживає алкоголем?

Антон мовчки кивнув.

— Так я і думав. Якщо він не візьметься за голову, то наступного разу він не протягне навіть до реанімації. Я вже яскраво обмалював йому усі перспективи, які його чекають. У нас у клініці чудовий нарколог, можливо, ви зможете його умовити зустрітися з ним?

— Не знаю, я спробую.

Антон пішов до батька сам, нас з ним не пустили. Його не було хвилин 15. Коли він вийшов, я кинулася йому на шию, обійняла міцно-міцно й пошепки запитала:

— Ну, як усе пройшло?

— Ну… Він наче погодився… Не знаю… Я йому не дуже вірю.

— Давай будемо вірити в краще. Новий рік, як не як. Це ж найкращий час для чудес. Коли, як не зараз?

— Сподіваюся ти права.

Ми ще встигли дістатися дому до бою курантів. Залітали у квартиру о 23:50.

— Мамо, давай швидше сюди шампанське, — ще з дверей кричав тато.

— Діти, швидше, швидше за стіл, — підганяла нас мама.

Ми з Антоном за руки увійшли до вітальні. Нам дали в руки бенгальські вогні.

Десять….дев’ять… вісім… сім…

— Не забудь загадати бажання, — прошепотіла я на вухо Антону.

Шість….п’ять… чотири… 

— Моя мрія вже збулася, — сказав хлопець.

Три... Два… Один… З Новим роком!

— Моя мрія — це ти. Ти моє новорічне чудо, — уточнив Антон і поцілував.

— А ти — моє.

***

Хто б міг подумати, що після тієї новорічної ночі Антон і Оксана не розлучаться вже ніколи. Ця зимова казка стала для них початком нового життя, у яке вони увійшли пліч-о-пліч. Справжня любов не буває занадто ранньою. Сильні почуття виникають і у молодому віці. Головне, не пропустити СВОЄ. І завжди замовляти на Новий рік кохання.