Розділ 13

Генрі був ніжним лише спочатку. Його дотики, спершу обережні, швидко втратили м’якість, натомість ставши впевненими, владними. Його бажання почали домінувати над моїми, підкоряючи мене ритму, який диктував лише він. Серце билося швидше – не від збудження, а від тривоги, що розтікалася тілом, наче холодна вода. Я відчувала, як у мені народжується щось нове – змішане зі страхом, небезпекою, незвіданим.

Свічки тремтіли на столі, відкидаючи на кам’яні стіни довгі мерехтливі тіні. Запах воску змішувався з ледь відчутним ароматом вина та запахом поту й диму, що в’ївся в дерев’яні балки. Десь за вікном ночами вили собаки, і цей пронизливий звук здавався мені провісником чогось невідворотного.

Коли він увійшов у мене, я затримала подих. Біль, гострий, різкий, пронизав тіло, мов лезо. Світ ніби зупинився на мить – а потім відновив рух, але вже інший, викривлений. Я стиснула простирадло, шукаючи точку опори, але її не було. Лише його руки, його сила, його воля. Біль розтікався мною, проникаючи в кожну клітину, змушуючи моє тіло здригатися від невідомого. І разом з цим приходило щось інше – тривожне, незрозуміле, ніби я відкривала двері до темної кімнати всередині себе, в яку ніколи не наважувалася заходити.

Відчуття його плоті в мені були новими, незнайомими, і це викликало неймовірну плутанину. Він проникав глибше, і з кожним його рухом моє тіло реагувало по-новому, відчуваючи те, чого раніше не знало. Внутрішній спротив змішувався з розгубленістю, наче мої межі просто розпадалися під вагою його бажань. Кожен його рух розтягував моє сприйняття, залишаючи по собі невідворотний слід – болючий, глибокий, немов ця мить назавжди закарбовувалася в моїй душі.

Я заплющила очі, сподіваючись, що темрява допоможе втекти від реальності, але вона тільки загострювала відчуття. Кожен рух, кожен дотик був різким і невблаганним, залишаючи після себе відчуття нестримної сили, що прошивала мене до самих глибин. Він притискав мене до ліжка, його руки міцно тримали мої сідниці, не даючи можливості відсторонитися. Це було наче закріплення моменту, що вже не мав часу для зворотного руху. Мої груди були притиснуті до ліжка, і я відчувала його силу та владу, що поглинала мене цілком.

Важке дихання, гарячий подих на моїй шкірі – усе це ставало частиною нової реальності. Я відчувала, як моє тіло починає підкорятися цьому ритму, хоча не могла зрозуміти, що саме змушує його відгукуватися – чи це природа, чи щось темне, невідоме, що витягувало мене в глибину. Я закусила губу, намагаючись стримати стогін – не знаючи, чи це від болю, чи від чогось іншого, небезпечного, туманного. Його рухи ставали глибшими, рішучішими, і я вже не могла опиратися – розчиняючись у цих відчуттях, як ніщо інше не існувало, окрім нього.

Тіло зраджувало мене, розриваючи останні межі. В середині зростало дивне, розбурхане тепло, і разом з ним виникло тривожне усвідомлення того, що це мені… подобається. Попри страх, моє тіло підкорялося й приймало це, і я не могла цього заперечити.

Ця думка була страшнішою за все інше.

Я стиснула простирадло ще міцніше, намагаючись утримати себе, хоча розуміла, що вже не можу вийти з цього. Генрі почав рухатися швидше, і я відчула, як його кожен поштовх був важкою хвилею, що накриває мене, не залишаючи місця для втечі. Моя свідомість, переповнена тривогою та бажанням, потопала в цьому вирі, і я не могла вирватися. Мої думки розпадалися на частини, не в змозі зрозуміти, що зі мною відбувається, але я вже не могла зупинити це.

Він рухався знову й знову, кожен поштовх ніби відправляв мене в бездну, куди я не мала доступу. Ритм, який він диктував, ставав моїм. Я вже не могла розрізнити, що це — страх чи жадання, чи, може, щось набагато глибше, темніше, первісне, що ховалося за цими відчуттями.

Спальня була темною, лише слабке світло місяця проникало крізь штори, створюючи химерні тіні на стінах. Але всі ці звуки — його важке дихання, скрип ліжка, наші стогони, змішані з запахом його шкіри та моїх духів, зливалися в один єдиний момент, немов полотно, яке тягне на себе всі емоції, огортаючи мене повністю, залишаючи лише незаперечну силу того, що відбувається, ту тваринну пристрасть, що вирувала між нами.

Раптом Генрі на мить затримався, його тіло стало непорушним, наче кам'яне, а дихання — важким і нерівним. Я відчула, як кожен м'яз його тіла напружується, і в тому ж моменті щось гаряче і інтенсивне наповнило мене, залишаючи відчуття тепла, яке охоплювало кожну клітинку мого тіла. Це було відчуття, яке я ніколи раніше не переживала, як вибух емоцій, що розривав мою внутрішню рівновагу. Його плоть покинула моє лоно, а по ногах потекло щось тепле та липке, що було свідченням нашої близькості.

Коли я лягла на подушку, погляд мій одразу впав на червоні плями на простирадлі. Це була перша кров — кров жінки, що ставала дорослою. Мої очі затуманилися — розгубленість змішувалася з болем та дивним відчуттям втрати, немов щось безповоротно змінилося, і я більше не могла повернутися назад. Нова реальність почала огортати мене, наче повітря стало важким.

Генрі дивився на мене, і я побачила в його погляді щось інше — вже не лише тверде, уважне, а й щось темне, глибше, щось, чого я не могла зрозуміти. Його очі злегка звузилися, губи стислися в тонку лінію, і в тому погляді був якийсь холодний тріумф. Він помітив, як я безмовно спостерігаю за червоними плямами на простирадлі, і в цьому було щось настільки особливе, що серце шалено калатало в грудях.

— Ти розумієш, що це означає? — його голос був низьким, з легким натяком на щось, що я не могла пояснити, але в чому відчувався виклик.