На МоЇй ХвилІ
№3
Події страшні відбулись у наш час,
Держава не впала під тиском невдах,
Мати не знала живе син їй чи ні,
Не маючи відповіді від нього в ці дні.
Простих людей вбили,
Нікого не шкодували,
Старий, малий, солдат ти чи ні?
Ляже невинний нажаль до землі.
Багато сліз, страждання,
Принесли москалі,
До нашої землі,
До нашої з тобою рідні.
Так ми сиділ в підвалах ночами,
Так захищали дітей помираючи самі,
Так багато людей полягло,
Але що поробиш? буває не вижив ніхто
Людей зв'язали, з тилу в них стріляли,
Та перед тим добряче катували,
Дівчат, хлопчиків 10-и років ґвалтували,
Та в кінці, розчленували.
З того боку кричали що браття,
Та брат брата розриває на шмаття?
Знаючи що вони тут чужі,
Нажаль сюди з радістю пришли
Як ридала мати, чекаючи сина з фронту,
Обіцяв повернуть, батько дитині,
Але не сказав як,
Живим чи в домовині?
Син уже виріс, пішов у ЗСУ,
Захищати від ворога свою землю,
Казали повернеться, вірим живий,
А потім, боже! він ще такий молодий…
#740 в Сучасна проза
#456 в Молодіжна проза
Відредаговано: 24.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
