Розділ 31

 Шатл відірвався від платформи плавно, без ривків, і вже за кілька хвилин академія перетворилася на темну пляму десь далеко внизу. Вібрація корпусу стала рівнішою, двигуни перейшли в стабільний режим, а всередині запанувала та зібрана тиша, яка буває лише перед роботою.

 Сієна сиділа на краю свого ліжка, притиснувши долоні до холодної поверхні металу, і намагалася впіймати ритм власного дихання. Простір каюти, який ще недавно здавався просто тісним, тепер почав тиснути, ніби сам корабель стискався разом із її думками. Вона не одразу зрозуміла, що щось змінилося. Спершу це було ледь помітне відчуття, яке складно пояснити словами — ніби повітря стало густішим, важчим, наповненим чимось чужим. Потім з’явилося тепло під шкірою — давно знайоме відчуття і водночас щось нове, те, що раніше було не доступним для неї. Сієна повільно підняла голову, це не було схоже на взаємодію з аґріонцем, енергія  йшла звідусіль.

 Вона різко підвелася, зробила крок до дверей і провела карткою, навіть не до кінця усвідомлюючи, навіщо виходить у коридор. У вузькому проході вже було більше руху, ніж кілька хвилин тому. Аґріонці виходили зі своїх кают, обмінювалися короткими фразами, хтось уже тримав у руках комунікатори. Щось явно  відбувалося.

— Ти теж це відчуваєш? — пролунав голос поруч.

 Сієна озирнулася. Один із люментів дивився на неї з напруженням, ніби шукав підтвердження власним відчуттям. Дівчина не встигла відповісти, як у цей момент світло в коридорі ледь помітно здригнулося, а десь у глибині шатла пролунав приглушений сигнал — це явно була не тривога. Через секунду система зв’язку ожила.

— Увага всім секторам, — рівний голос оператора прозвучав  чітко. — Фіксуємо відхилення навігаційного курсу. Повторюю: відхилення курсу.

 Коридор миттєво наповнився напругою. Сієна відчула, як холод пробігся вздовж хребта.

— Це нормально? — тихо запитав той самий люмент.

— Ні, — відповіла вона раніше, ніж встигла подумати. Інтуїція підказувала їй, що це зовсім не технічний збій.

 Двері в кінці коридору різко відчинилися, і з командного відсіку вийшов Сентор. Його погляд був зібраний, холодний, але в ньому з’явилося те, чого Сієна раніше  не бачила — напруження, яке він не встиг повністю сховати.

— Усі по місцях, — коротко кинув він. — Без паніки, ситуація контрольована.

 Аґріонці реагували миттєво, ніби це було закладено в них із народження. Рухи стали чіткішими, розмови обірвалися, кожен зайняв свою позицію.

 Сієна не зрушила, її погляд був прикутий до нього. Він на мить затримався на ній. — Залишайся в секторі, — сказав він тихіше, вже тільки для неї. Але вона вже знала, що не зможе просто повернутися в каюту, у той момент знову спрацювала система. Цього разу сигнал був іншим, різкішим.

 І разом із ним у просторі прорізався звук — спотворений, уривчастий, ніби хтось намагався говорити крізь перешкоди.

— …прийом… — голос був надломлений, з шумами. — …якщо хтось чує…

У коридорі стало тихо. Навіть аґріонці, які зазвичай не реагували на подібне, завмерли.

— Джерело? — різко запитав Сентор, направляючись до пульту керування.  

— Невідоме, — відповіли йому. — Сигнал перехоплений поза встановленим маршрутом.

 Сієна відчула, як у грудях щось неприємно стислося, це  не повинно було відбутися. Вони ще навіть не дісталися зони операції. Голос у динаміках знову прорвався крізь шум.

— …кордони… порушені… вони вже… — Звук різко обірвався, ніби його просто вирвали з простору. Але перед тим, як він зник, фраза все ж прозвучала чітко. — …вони вже близько.

Тиша, що настала після цього, була важчою за будь-який шум. Сієна відчула, як її пальці самі стиснулися в кулаки, прорізаючи шкіру гострими нігтями.

 Всередині щось відгукнулося.Тепло під шкірою спалахнуло сильніше, і на мить їй здалося, що вона не стоїть у коридорі шатла, а дивиться кудись далі, крізь нього. Вона різко вдихнула, повертаючись у реальність, і сперлася рукою об стіну, щоб не втратити рівновагу.

 Це не було уявою, це було справжнім відчуттям. Крізь затуманені думки, долинав голос капітана, він уже віддавав накази.

— Перевірити всі системи доступу, — його голос став жорсткішим. — Ніхто не змінює позицію без дозволу. Повна готовність. —  Аґріонці почали рухатися швидше, але без метушні, з тією точністю, яка лякала більше за паніку.

— Це може бути пастка, — додав він, вже тихіше, але так, щоб почули всі. —  Сієна підняла на нього погляд. Він зосереджено дивився на екран великого монітору, вловлюючи найменші зміни відхилення показників від норми. Його щелепа була міцно зімкнута, а кожен мʼяз напружений, і якщо він допускає думку про реальну загрозу, значить ситуація вже вийшла за межі контролю.

 Сієна відштовхнулася від холодної стіни, наче її щось виштовхнуло з місця, і зробила крок уперед. Рух вийшов різким, майже чужим для неї самої. В грудях стислося — не страх, швидше внутрішній поштовх, який не давав залишатися на місці. Повітря раптом здалося густішим, важчим для вдиху, і разом із цим прийшло відчуття — ледь вловиме, але надто чітке, щоб його ігнорувати.

— Там щось є, — тихо сказала вона.. —  Голос вийшов рівним, хоча пальці вже інстинктивно стиснулися, ніби намагаючись втримати контроль. Вона не дивилася ні на кого конкретно — її погляд ковзав у простір попереду, туди, де нічого не змінювалося зовні, але всередині все вже було іншим.

 Кілька членів екіпажу  одночасно повернулися до неї. Рухи команди стали стриманішими, точнішими — як у воїнів, які ще не бачать загрози, але вже готуються до неї. Хтось перестав рухатися зовсім. Хтось, навпаки, машинально перевірив кріплення спорядження.

 Сентор на мить відірвався від монітору і повернувся до Сієни — Що саме? — його голос прозвучав коротко, без зайвих інтонацій. — Ти щось відчуваєш?

 Сієна на мить заплющила очі, ніби намагалася повернути це відчуття назад у чітку форму. Воно ковзало, змінювалося, вислизало з логіки. — Я не знаю, як це пояснити… — вона повільно вдихнула. Вона знову відкрила очі, і тепер у її погляді з’явилася впертість — та, що виникає, коли внутрішнє відчуття не збігається з реальністю. — Енергія настільки густа, що мені важко дихати. Таке враження, що чекали на нас тут дуже довго, схоже ми потрапили в чиюсь засідку