Розділ 30

 Підготовка до вильоту почалася вже наступного ранку, і академія за кілька годин змінилася до невпізнання. Те, що ще вчора було ареною змагань і гучних вигуків, сьогодні перетворилося на чітко організований механізм, у якому кожен знав своє місце.

 На тренувальному майданчику стояли відібрані учасники. Їх було небагато, але напругу між ними,, здавалось, наростала кожної миті . Аґріонці трималися окремо, вони були зібраними і стриманими, коротко обмінюючись фразами, які більше нагадували накази, ніж розмову. Люменти, навпаки, виглядали насторожено, хтось мовчки переглядав записи, хтось намагався приховати хвилювання за зайвими рухами.

 Сієна стояла трохи осторонь, намагаючись зібрати думки, але це давалося погано. Вона відчувала на собі погляди, хоча цього разу вони були іншими — не просто зацікавленими, а оцінюючими. І серед них був один, який вона відчула одразу — Грес. Він стояв у кількох метрах від неї, розмовляючи з іншим аґріонцем, і ,роблячи вигляд, що навіть не дивиться в її бік.. Його постава залишалася розслабленою, рухи впевненими, ніби вчорашньої розмови просто не існувало.

 Сієна стиснула щелепи і, не даючи собі часу передумати, рушила прямо до нього. Він помітив її лише тоді, коли вона зупинилася зовсім поруч. Погляд ковзнув по ній коротко, байдуже. — Поговоримо, — сказала вона тихо, але твердо.

 Грес навіть не одразу відповів дівчині. Він щось договорив своєму співрозмовнику, і лише після цього перевів на неї повноцінну увагу.

— Ми вже поговорили, — рівно кинув він.

— Ні, — Сієна не відступила. — Ти багато сказав, але нічого не пояснив.

На мить у його очах з’явилося роздратування. — Ти зараз серйозно? — він трохи нахилив голову. — Після всього, що сталося, ти вирішила щось з’ясувати саме зі мною?

— Саме з тобою, — відповіла вона, не відводячи погляду. — Бо це ти втягнув мене в цю історію.

Грес тихо видихнув, ніби стримуючи усмішку, але в цій реакції не було нічого теплого.

— В тебе ж з’явився новий прихильник, — сказав він, і в голосі прозвучала відверта насмішка. — Які можуть бути проблеми?

 Сієна відчула, як усередині хвиля гніву почала накочуватися на її свідомість, і дівчина ,навіть, зробила крок назад, стримуючи себе від того, щоб не накинутись на цього клятого аґріонця.

— Не переводь розмову, — холодно відповіла вона. — Я питаю прямо: навіщо тобі було залишатися поруч зі мною весь цей час?

 Кілька секунд він мовчав, дивлячись на неї уважно, ніби зважував, чи варто взагалі відповідати. Потім зробив крок ближче, нахилившись до дівчини і, знижуючи голос, мовив:

— Ти справді не розумієш? — напів шепотом  сказав він.

— Саме тому я й питаю.— розлючено відповіла Сієна, збільшуючи дистанцію між ними.

В одну мить, його погляд змінився, став жорсткішим, вимогливішим. Люментка з подивом помітила, як в його очах заіскрились вогники чи то цікавості, чи то небезпеки.

— Тому що ти корисна, Сієно, — сказав він прямо. — І набагато більше, ніж думаєш. Ти знімала резидіум навіть тоді, коли сама про не здогадувалася. Мушу визнати, мені цього зараз дуже не вистачає, жоден цілитель академії не зрівняється з твоїм вмінням. Можливо це тому, що в них це вміння набуте, а ти з цим народилася, інакше як можна пояснити твої вміння. Хоча мене це вже не обходить, Сентор заборонив мені навіть наближатися до тебе, пригрозивши кривавою розправою, вперше бачу в капітана таку реакцію, особливо якщо мова йде про люментів. Зізнавайся, ти вже продемонструвала Сентророві свої здібності і він зміг їх оцінити чи можливо ти його зварила і затягла до ліжка? — натягуючи хижу посмішку, вимовив аґріонець.

Сієна стиснула пальці, змушуючи себе не піддаватись провокації.

— Коли аґріонець перевантажується, — продовжив він, — це не просто втома. Це стан, у якому ти починаєш втрачати контроль. Енергія накопичується, тисне, збиває баланс, я добре відчув це тоді, коли був просто на межі.— Він зробив паузу, уважно спостерігаючи за її реакцією. — І тут з’являєшся ти, і позбавляєш мене всього цього, ніби нічого й не було.

  Сієна відчула, як по спині пробіг холод. — Я нічого не робила, — тихо сказала вона.

— Робила, — заперечив він. — Просто не розуміла цього. Він провів рукою по волоссю, ніби пригадуючи. — Після кожного зриву… після кожного перенасичення, варто було тобі опинитися поруч — і стан вирівнювався. Інколи не повністю, але достатньо, щоб я міг тримати себе в руках.

Вона дивилася на нього, намагаючись скласти це в єдину картину.

— Ти хочеш сказати, що я… впливала на тебе? — Сієна вимовила це так, ніби цілила кожне слово крізь зуби.

— Саме так, — відповів Грес без тіні сумніву, дивлячись прямо на неї.

 Вона на мить замовкла, намагаючись зрозуміти почуте, але сенс вислизав і водночас лякав своєю очевидністю.

— І без жодних дій з мого боку? — уточнила вона, вже відчуваючи, як всередині щось напружується, готується до різкої реакції.

— Твоєї присутності було достатньо, — спокійно пояснив він, ніби говорив про щось буденне і давно вивчене. Але, мушу визнати, кохатися з тобою було не менш захопливо. Мені подобалося те відчуття наповнення після…

 Між ними повисла тиша, важка і щільна, в якій ці слова продовжували звучати, змінюючись і набуваючи нових відтінків. Сієна повільно вдихнула, але повітря здалося надто холодним, і разом із ним у груди прослизнула тривога, що швидко почала розростатися.

— І як довго ти планував користуватися мною, — її голос став жорсткішим, хоча вона й намагалася втримати рівний тон.

 Грес не заперечив, не відвів погляду і навіть не змінив виразу обличчя, що тільки посилило відчуття, ніби для нього це було чимось цілком прийнятним.

— Я вирішив перевірити, наскільки це стабільно, — уточнив він, зберігаючи ту саму холодну логіку. — І зрозуміти межі цього впливу. —  Він нахилився, скорочуючи відстань настільки, що це вже не можна було проігнорувати, і додав тихіше, але значно виразніше: