Розділ 29

 Вона ледве встигла зайти за поворот коридору, коли відчула знайому до нудоти присутність.— Далеко зібралася? — прорізався грубий голос з темноти.  Грес стояв, спершись плечем об стіну, чекаючи саме на неї.

 Дівчина повільно видихнула і лише тоді підняла на нього погляд. — Відійди з дороги.

— Ти навіть не спитаєш, як я? — він ледь усміхнувся, відштовхуючись від стіни і роблячи крок назустріч. — Після такого видовища, без тебе мені було важко.

— Мені не цікаво. — відрізала Сієна, намагаючись пройти далі.  Він тихо хмикнув, ніби почув щось передбачуване.

— А дарма, я ж зробив для тебе послугу.

 Сієна не відповіла одразу. Лише звузила очі, уважно дивлячись на нього,ніби намагалася розпізнати блефує він чи ні.

— На що ти натякаєш, яку саме послугу?

 Грес зупинився за крок від неї, нахилив голову, ніби оцінював її реакцію. — Ту, завдяки якій ти сьогодні стояла на арені.

 Пауза затягнулася і Сієна відчула, як повітря навколо них згущується.

— Це ти подав анкету? —  запитала вона, втомившись від очікування.

— Нарешті, — він усміхнувся ширше, але в цій усмішці не було нічого теплого. — Я вже думав, ти не здогадаєшся.

 Сієна відчула, як всередині щось стискається. — Навіщо? — розгублено запитала вона.

— Бо ти цікава, — він відповів занадто швидко. — І я хотів подивитися, як далеко ти зайдеш.

— Не бреши, в тебе ніколи це не виходило добре. — роздратовуючись мовила дівчина.

Його погляд на мить потемнів. — Добре, — він знизив голос. — Як я вже казав раніше — ти корисна.

— Для кого? — Сієна намагалася перебороти злість, яка засипала всередині неї.

— Для тих, хто розуміє, що з тобою відбувається, — він зробив ще один крок ближче. — Ти ж відчуваєш це, так?

 Сієна мимоволі напружилася і зробила крок назад.  — Я не розумію, про що ти.

— Розумієш, —  сказав  Грес. — Просто ще не хочеш це визнати.  Він в один крок підійшов впритул до дівчини, майже  впритул, і простягнувши руку, намагався доторкнутись до її запʼястя. Сієна різко сіпнула рукою, намагаючись відгородитися від Греса.

— Не чіпай мене. — різко мовила вона, відступаючи назад.

 Грес повільно опустив руку, спостерігаючи за нею з дивною зосередженістю.

— Отже, — тихо сказав він, ніби самому собі. — Я був правий з самого початку.

— Про що ти? — здивовано запитала люментка.

 Він підняв на неї погляд, і тепер у ньому не було ні усмішки, ні гри, лише  холодний розрахунок.

— Ти не просто люментка. —  Сієна мовчала, її погляд почав розгублено блукати довкола, а на язиці крутилися сотні тисяч запитань, які хотілося поставити Гресу. Та, все ж, дівчина змогла пересилити себе, хоча відчувала, як серце починає битися швидше.

 Він підняв на неї погляд, і цього разу в ньому не залишилося ні тіні усмішки, ні звичної гри — лише холодна, вивірена зосередженість, яка змусила Сієну насторожитися ще більше.

 Сієна мовчала, хоча відчула, як всередині все стискається від напруги. Її погляд на мить ковзнув убік, ніби шукаючи опори, а в голові одна за одною виникали думки, запитання, здогадки, які вона не наважувалася озвучити. Вона змусила себе повернутися до нього поглядом, стримуючи тривогу, що вже відгукувалася прискореним серцебиттям.

— Ти не належиш тільки собі, — продовжив Грес, роблячи крок ближче і знижуючи голос. — Такі, як ти, з’являються рідко, і зазвичай навколо них дуже швидко формується інтерес. Інтерес тих, хто розуміє, як можна використати твої здібності. Я знаю про що говорю, уже зустрічав таких.

Сієна різко вдихнула, відчуваючи, як слова впиваються глибше, ніж їй хотілося б.

— Я нікому не належу, — твердо відповіла вона, не відводячи погляду.

Грес ледь помітно усміхнувся, але ця усмішка більше нагадувала попередження.

— Поки що, — тихо уточнив він, роблячи ще один крок і скорочуючи відстань між ними. — Але це легко змінюється, коли про тебе починають знати більше, ніж ти сама готова прийняти. Він нахилився ближче, так, що його голос став майже шепотом, але кожне слово звучало чітко.

— Ти справді думаєш, що твоя участь у відборі залишиться непоміченою? Що ніхто не звернув уваги на те, як аґріонці реагували на тебе під час зв’язки? Я бачив це. І не тільки я.

Сієна відчула, як по спині пробіг холодок, але не дала собі відступити. — Це тебе не стосується.

— Навпаки, — тихо відповів він, уважно дивлячись на неї. — Це стосується мене безпосередньо. Бо я зробив так, щоб ти опинилася там. І тепер я не збираюся втрачати можливість використати це. — Його тон більше не приховував намірів. — Ти будеш працювати зі мною, Сієно, — продовжив він спокійно, але твердо. — Я допоможу тобі розібратися в тому, що з тобою відбувається, поясню, як це контролювати і як не згоріти від власної сили. Натомість ти будеш робити те, що потрібно мені, коли настане момент.

 Вона звузила очі, відчуваючи, як роздратування переходить у відкриту злість. — А якщо я відмовлюся?

 Грес на мить затримав на ній погляд, ніби оцінював, наскільки далеко вона готова зайти.

— Тоді ця історія перестане бути нашою маленькою таємницею, — сказав він рівно. — І дуже швидко стане надбанням усієї академії. Повір, після цього твоє життя зміниться так, що ти сама пошкодуєш, що не погодилася одразу.

 Сієна відчула, як щось всередині різко напружується, але її голос залишився рівним.

— Спробуй. — мама гралася вимовити дівчина рівним голосом, хоча всередині тремтіла, чи то від страху, чи то від гніву.

 Грес ледь нахилив голову, уважно дивлячись на неї, і в його погляді на мить промайнуло щось нове — цікавість, змішана з обережною повагою. — Ти не боїшся наслідків, — тихо зауважив він. — Це навіть цікаво.

— Я просто не дозволю тобі вирішувати за мене, — відповіла вона, стискаючи пальці. —  Він уже збирався щось додати, коли за його спиною пролунав інший голос — рівний, холодний, без жодного натяку на емоції.