Розділ 20

Сієна кілька разів намагалася сісти за книги, але слова перед очима почали розпливатися.  Зрештою вона просто вийшла з кімнати і, пробравшись повз коменданта, пішла бродити коридорами академії, в надії заспокоїти тривогу, яка наростала всередині неї.

 Над академією вже повисла темрява, але у внутрішніх дворах ще горіли ліхтарі. Сієна йшла повільно, не особливо думаючи, куди саме, і сама не помітила, як опинилася біля телепортів.

 Платформа стояла осторонь інших корпусів, кам’яна, темна, з холодним відблиском. Навколо було тихо, платформа телепорта займала центр площадки. Старі руни, вирізані в камені, ледве помітно світилися. Сієна вже хотіла розвернутися, і саме в цей момент руни різко спалахнули. Світло розлилося по підлозі, піднялося стовпом угору, повітря згустилося, ніби хтось розірвав його зсередини. З порталу почали виходити аґріонці. Спочатку один, потім ще двоє, які під руки вели аґріонця, то був Сентор. Всі виглядали виснаженими, форма була забруднена, на одному з них виднілася темна пляма крові.

 Сієна завмерла в тіні колони, капітан ледве стояв. Форма була розірвана на плечі, тканина вся вкрита темними плямами, чи то від крові, чи то від бруду.

— Обережно, — тихо сказав один із аґріонців.

— Він ще притомний? — запитав інший

— Частково. — змучено відповів маг. — він перенасичений резидіумом, терміново потрібен цілитель, моїх сил не вистачить.

Вони рушили до корпусу персоналу. Тим часом, світло  телепорта згасло, залишивши по собі тільки тінь. На секунду Сентор підняв голову, і його погляд ковзнув простором. Сієна не була певна, чи він її побачив, але вона встигла помітити дещо інше — його очі, ніби у глибині зіниць повільно рухалася темна тінь, ніби всередині горіла чужа магія.

— Швидше, — сказав один із магів, підбігаючи на допомогу. — Його потрібно ізолювати, негайно відведіть його в апартаменти.  — Ніхто не повинен це бачити.

 Вони вивели його з меж платформи і попрямували в напрямку апартаментів для персоналу. Сієна зачекала кілька секунд, потім, не довго вагаючись, тихо рушила за ними. Коридори адміністративного крила були майже порожні. Попереду швидко прошмигнуло кілька аґріонів, вони відчинили двері у внутрішній сектор і зникли всередині.

 Сієна обережно підійшла ближче, двері не зачинилися до кінця, тому вона встигла безшумно увійти до коридору, який вів в апартаменти Сентора.

 Звідти долинали приглушені голоси. — Закрийте периметр, щоб жодна душа не пройшла до крила персоналу.

— Якщо зараження активується…Ми втратимо його.

Кілька секунд було тихо. Потім інший голос сказав тихіше:

— Ти ж розумієш, що це означає.

— Розумію. — підтвердив маг.

— Якщо темрява закріпилася в його аркані… він сам може стати провідником — тут, в академії.

Сієна відчула, як холод повільно піднімається по спині.

— Ми повинні провести блокування, — сказав хтось.

— А якщо не встигнемо? — промовив інший голос.

І тоді пролунала фраза, від якої в Сієни перехопило подих.

— Встигнемо, але його накопичений резидіум може вбити його раніше, ніж ми завершимо.  Я проведу блокування, але з резидіумом він муситиме розібратись сам, в мене не вистачить на це сили, а шукати когось для цього— даремна трата часу зараз .

У коридорі стало тихо, Сієна вже хотіла відступити. І саме в цей момент за її спиною пролунав тихий голос: — Підслуховувати небезпечно.

Дівчина  різко обернулася, у напівтемряві коридору стояла професорка Морвейн. Вона дивилася на Сієну уважно, майже спокійно.

— Особливо тоді, — тихо додала вона, — коли мова йде про аґріона, який повернувся з кордону… зараженого темрявою. —  Морвейн зробила крок ближче, її очі на мить блиснули холодною усмішкою.

— Хоча… можливо, це навіть символічно.

Сієна продовжувала мовчати, не розуміючи, що від неї хоче професорка.

— Адже, — продовжила Морвейн тихо, — якщо наш дорогий Сентор не переживе цю ніч…, академії дуже швидко знадобиться новий керівник. —  Вона зробила коротку паузу, і додала майже шепотом: — Я довго чекала моменту, коли зможу прогнати всіх люментів до одного з цієї академії. Схоже, цей час скоро настане. — Вона єхидно усміхнулась, потім різко розвернулась і пішла до виходу, залишивши Сієну із своїми роздумами на самоті.