Розділ 19

 Сигнал тривоги пронизав глибоку ніч так раптово, що Сієна спочатку навіть не зрозуміла, що відбувається. Глухий металевий гул прокотився по всій академії, відбившись від кам’яних стін і знову повернувшись хвилею. На вежах спалахнули червоні маяки, вони повільно пульсували, сповіщаючи про наближення небезпеки.

 Коридори миттєво ожили. Двері відчинялися, студенти висипали з кімнат, хтось запитував, що сталося, хтось намагався жартувати, але ці жарти були більше схожі на нервове відлуння того, що відбувається зараз.

— У свої кімнати! — різко пролунало з кінця коридору. — Усім студентам повернутися у свої кімнати! Не здіймайте галасу, тривога загальна! Якщо буде небезпека для академії, ми повідомимо студентів, зараз ви під надійним захистом!

 Студенти з недовірою розходилися по своїх кімнатах, а  по сходах швидко піднімалися викладачі. Їхні обличчя були зосередженими, рухи — короткими і точними.

 Сієна прошмигнула через коридор студентського крила, і виглянула у вікно внутрішнього двору, унизу вже готувалися до вильоту. На посадковому майданчику світилися кілька арканічних платформ. Навколо них рухалися фігури в темних формах — викладачі, бойові маги академії. Хтось перевіряв спорядження, хтось отримував зброю, все відбувалося швидко, без зайвих слів.

 Дівчина перевела погляд вбік, і тоді вона побачила його. Сентор стояв трохи осторонь, але всі навколо явно чекали саме його наказів. Він говорив коротко, швидко, показуючи рукою на карту, яку тримав один із магів. Світло від сигнальних вогнів ковзало по його обличчю, роблячи риси різкішими. Хтось поруч сказав:

— Порушення кордону. Північний сектор.

— Хто? — запитав Сентор.

— Ніхто не знає, сигнатура дивна. — або напад здійснила невідома нам раса, або ноктари застосували нову, досі невідому нам зброю. Будь — який із цих сценаріїв не передбачає для нас позитивних прогнозів.

— Не будемо грати зараз в здогадки. Лейрн, ви тимчасово будете виконувати мої обовʼязки, план впровадження екстренних заходів вам передасть мій секретаріат.

— Але ж я думав, що полечу з вами...

— Жодних але, це не тренувальний виліт. Ви потрібні тут, академії, це мій прямий наказ.

 Сієна нахилилася ближче до скла, сентор уже піднімався на платформу, але перед тим як зайти в середину корабля повернувся, спрямовуючи погляд до вікна, де стояла дівчина. Вона різко осіклася, ніби ошпарилась окропом, але не відвела погляду. Сентор кілька секунд уважно дивився на неї, потім розвернувся і зник за металічною обшивкою шатла. За ним послідувало кілька магів з академії і кілька гвардійців світової межі в повному екіпіруванні.

 Платформа загорілася темним світлом, ліхтарі на її краях спалахнули, і за секунду повітря здригнулося. Світло спалахнуло, і вони зникли. Ще кілька секунд в повітрі завис гул від потужого агригату, але через мить все стихло. Але відчуття тривоги нікуди не зникло, воно тільки наростало з кожною хвилиною.

 Наступного ранку академія виглядала так, ніби хтось забрав із неї половину звичних звуків. Заняття формально не скасували, але більшість викладачів не з’явилися, тому ті студенти, які прийшли на лекції, займалися аби чим, тільки не навчанням.

Старшим курсам пощастило меннше, їх  зранку зібрали на полігоні, і тренували до самого виснаження. Це було настільки жорстко, що навіть зі сторони було видно: це вже не звичайні заняття. Удари, бойові формації, польоти, швидкі перебудови. Магічні спалахи раз за разом розрізали повітря над полігоном.

Молодшим курсам нічого не пояснювали, тому коридорами вже ширились чутки.

— Кажуть, там прорив. — шепотілися студенти.

— Хтось бачив темні сигнатури, все дуже серйозно. Думаєте чому старші курси тренують в посиленому режимі? Їх готують до захисту академії, в разі нападу ноктарів, але чи це насправді ноктари — невідомо нікому.

— Це не просто перетин кордону, це спроба прориву іншої раси, не включеної до Закону.

 Сієна намагалася зосередитися на заняттях, але нічого не виходило. Думки весь час поверталися до вчорашнього вечора. Спочатку вона переконувала себе, що хвилюється за кордони, як і всі. Але ця думка не трималася довго, вона хвилювалася за Сентора, і це дратувало найбільше.

 До вечора напруга стала ще густішою, частина екіпажу так і не повернулася, а частина повернулася на шлюпках евакуації, проте Дрейвена серед них не було. До студентів не поступало жодної інформації, ні про стан цілісності кордонів, ні про екіпаж, який вирушив з території академії. Міжсвітові інформативні потоки були тимчасово перекриті, отже відбувається щось дуже серйозне, і невідоме.