Розділ 17

 Аудиторія була заповнена майже вщент. Після канікул усі повернулися в академію з новими історіями й невгамовною потребою поговорити. Гомін стояв такий, що навіть кам’яні стіни, здавалося, ледве стримували цю хвилю голосів.

 Сієна сиділа ближче до вікна, розглядаючи новий розклад. Один рядок у ньому привертав особливу увагу — Арканологія. Назва нового предмету звучала серйозно, але інтригуюче.

— Кажуть, це новий предмет, — тихо прошепотіла Ліра, нахиляючись до неї через парту. — Його ввели тільки цього року.

— А веде його… — додала друга подруга, Івена, змовницьки знизивши голос, — Еліана Морвейн.

Ім’я здалось Сієні досить знайомим, але вона вперто не могла пригадати де його чула, тому не надала цьому жодного значення.

— Та сама? — перепитав хтось позаду.

— Ага. Та, про яку пів академії шепочеться. — відповіла одна з подруг.

 Сієна не встигла перепитати, що саме вони мають на увазі, бо двері аудиторії відчинилися, і розмова обірвалася миттєво.

 До зали зайшла жінка — висока, з бездоганною поставою, вона була аґріонкою.  Її темне волосся було зібране у складний вузол, а кілька сріблястих пасом блищали на світлі, наче холодні нитки металу. На ній був строгий викладацький плащ глибокого графітового кольору. Жінка не підвищувала голосу, але коли зупинилася біля кафедри, у залі запанувала тиша.

— Доброго дня, адапти. — мовила вона, кидаючи на студентів пронизливий погляд. —  Її голос був рівний, чіткий і трохи холодний.

— Моє ім’я Еліана Морвейн. Відтепер я викладатиму у вас дисципліну — Арканологія. — у Сієни аж очі округлилися від здивування, тепер вона згадала де і коли чула це імʼя, і зрозуміла, що вчитися їй буде вдвічі важче, ніж іншим.

Професорка зробила коротку паузу, дозволяючи словам осісти в повітрі.

— Арканологія — це дослідження древніх форм магії, символів і структур сили. Ми вивчаємо, як вони виникли, як взаємодіють з енергією світу і чому деякі з них досі зберігають владу над реальністю.

 Кілька студентів швидко почали робити записи, а професорка, тим часом, повільно пройшлася вздовж першого ряду.

— Давні магічні системи вимагають точності, дисципліни й… певних моральних орієнтирів. Без цього знання легко перетворюється на щось інше.

 Вона зупинилася між партами, і тоді її погляд піднявся прямо  на Сієну. Це було так несподівано, що дівчина мимоволі випрямилася.а на губах професорки заграла ледь помітна усмішка.

— Хоча, наскільки мені відомо, — продовжила Морвейн з тією ж спокійною інтонацією, — деякі студенти вже почали… власні дослідження древніх сил.

 У аудиторії хтось тихо пирхнув, вловлюючи двозначний зміст сказаного.  Сієна відчула, як у неї всередині все стислося, тоді як професорка не відводила від неї погляду.

— Щоправда, — додала вона, — їхні методи лежать дещо осторонь академічної етики. І, боюся, значно далі від моральних норм, яких ми тут намагаємося дотримуватися.

 У залі повисла напружена тиша, тепер уже кілька людей відкрито повернулися до Сієни.

 Хтось позаду тихо прошепотів: — Ого…схоже вона перейшла дорогу професорці, не заздрю їй.

 Сієна відчула, як щоки починають палахкотіти. Вона чудово розуміла, на що натякає Морвейн. Професорка ще кілька секунд дивилася на неї, а потім легко повернулася до кафедри, ніби нічого особливого не сталося.

— Але ми не будемо сьогодні обговорювати чужі… експерименти. — Кілька студентів тихо засміялися.

— Повернімося до предмету. — наказовим тоном мовила жінка. Вона взяла крейду й намалювала на дошці складний символ — переплетіння ліній і дуг, що утворювали дивну геометрію.

— Це один із найдавніших арканічних знаків стабілізації енергії, йому понад тисячу років.

Сієна дивилася на символ, але майже не бачила його, у голові крутилася лише одна думка. —

Вона зробила це навмисно, Морвейн знала, куди бити. І ще гірше — вона отримувала від цього явне задоволення, тому, пари з арканології, перетворяться для неї на постійні випробовування.

— Тепер питання до аудиторії, — продовжила професорка. — Вона обернулася, і знову подивилася на Сієну. — Можливо, хтось із вас пояснить, чому давні магічні структури потребують… правильної взаємодії з джерелом сили?

 Кілька секунд ніхто не рухався, щоб уникнути зіткнення з професоркою, а потім Морвейн додала, майже м’яко:

— Пані Сієна. Можливо, ви спробуєте? — ми з вами вже знайомі, тому буду рада побачити ваші приховані здібності.  У класі стало так тихо, що було чути, як хтось у задньому ряду перестав перегортати сторінки. Сієна повільно підвелася, чуючи власне серцебиття. Вона не знала, чи це початок звичайної лекції, чи перший раунд гри, правила якої їй поки що ніхто не пояснив.