Розділ 24. Відлуння Тіньової Ради

Ніч після розгрому людей Картанова у порту не принесла спокою в резиденцію Соренто. У кабінеті, залитому тьмяним світлом настільної лампи, Лоренцо годинами вивчав вилучені документи та зашифровані файли на флешці. Кіра сиділа навпроти, спостерігаючи за кожним його рухом.

Накопичувач містив набагато більше, ніж просто фінансові звіти чи плани постачання. Це була внутрішня мережа зв'язку європейського синдикату, відомого у вузьких колах як «Тіньова Рада» — глобальна структура, яка об'єднувала найбільших гравців тіньової економіки кількох континентів. Вони не просто контролювали вулиці; вони володіли пакетами акцій транснаціональних корпорацій, підкуповували сенаторів і ламали долі цілих міст.

— Вони спостерігають за нами довше, ніж ми думали, — нарешті порушив мовчання Лоренцо, підвівши втомлений, але сповнений незламної люті погляд. — Картанов був лише пішаком, інструментом для зондування ґрунту. Рада хотіла перевірити, наскільки міцно я тримаю Нью-Йорк.

— А тепер вони знають, що ти не просто тримаєш місто, а знищив їхнього найкращого агента разом із його армією, — тихо додала Кіра, схрестивши руки на грудях. Вона відчувала, як холодна хвиля небезпеки підступає ближче, але страху не було. Була лише гранична концентрація. — Що вони зроблять у відповідь?

— Вони не надсилатимуть нових найманців у лоб, — Лоренцо важко зітхнув, встаючи з крісла і підходячи до вікна. — Це не стиль Ради. Вони почнуть руйнувати наш світ зсередини: заморозять рахунки, влаштують проблеми з легальним бізнесом, спробують дискредитувати моє ім'я чи вдарити по тих, хто нам дорогий.

Кіра піднялася услід за ним, підійшла спиною впритул і відчула напругу його потужних плечей. Вона обережно поклала руки йому на груди, притулившись щокою до його спини.

— Тоді ми вдаримо першими, — твердо сказала вона. — Ми розшифруємо їхні рахунки, знайдемо слабкі місця і перетворимо їхню владу проти них самих. Я з тобою, Лоренцо. До кінця.

Лоренцо різко розвернувся, обхопив її обличчя долонями і вдихнув її запах, ніби шукаючи в цьому порятунок від бурі, що насувалася.

— Ти навіть не уявляєш, у яке пекло ми спускаємося, mia cara, — прошепотів він перед тим, як злити їхні губи в пристрасному просякнуто клятвою поцілунку.