Розділ 17. Межі компромісу та батьківський біль

Наступного дня зустріч із прокурором Говардом відбулася у закритому кабінеті елітного ресторану на Мангеттені. Атмосфера за столиком була настільки напруженою, що здавалося, ніби повітря можна різати ножем.

Прокурор Говард виглядав виснаженим. Глибокі кола під очима та сивина свідчили про місяці безсонних ночей і постійного стресу через хворобу доньки. Побачивши Лоренцо Соренто разом із жінкою у строговому діловому костюмі, він спочатку насупився, а потім різко піднявся з місця, налаштований одразу піти.

— Соренто, я чітко дав зрозуміти: мої принципи не продаються, — кинув прокурор холодно, спираючись руками об стіл. — Якщо ви прийшли погрожувати...

— Сідайте, пане прокуроре, — перервав його Лоренцо не терплячим заперечень, але ввічливим тоном. Його спокій був сповненим прихованої влади. — Ми прийшли не погрожувати. Ми прийшли запропонувати вам те, чого не змогли дати найкращі державні професори.

Говард недовірливо перевів погляд на Кіру. Вона сиділа абсолютно прямо, дивлячись на нього відкритим, чесним поглядом лікаря, який звик говорити лише правду.

— Доктор Кіра Вагнер, — представив її Лоренцо. — Провідний кардіохірург клініки Метрополітен. І єдина людина у штаті, яка здатна успішно провести операцію на серці вашій дванадцятирічній доньці.

Прокурор різко втягнув повітря. На його обличчі розгубленість змінила маску суворого чиновника. Він знав це ім'я — медична спільнота Нью-Йорка говорила про успіхи Кіри з трепетом.

— Чому... чому ви пропонуєте це мені? — його голос здригнувся, видаючи весь біль розпачливого батька. — Що вам потрібно натомість? Ваші портові справи? Захист від конкурентів?

Кіра відчула, як серце пропускає удар. Вона знала, що зараз вирішується не просто доля бізнесу Соренто, а її власна професійна честь. Вона нахилилася вперед і подивилася прокурору прямо в очі:

— Мені потрібно лише одне, пане прокуроре. Щоб ви провели чесний, неупереджений аудит усіх портових інспекцій і прибрали корупційний тиск на законний бізнес у нашому секторі, відкинувши упередження проти тих, хто забезпечує порядок у місті. А я особисто візьму скальпель і зроблю все можливе й неможливе, щоб ваша донька знову бігала і сміялася. Даю вам слово лікаря.

Упродовж кількох довгих секунд у кабінеті панувала повна тиша. Говард дивився на Кіру, шукаючи в її очах брехню чи підводні камені, але бачив лише кристально чисту відданість своїй справі та глибоке співчуття. Потім він повільно опустився назад у крісло, закривши обличчя руками. Батьківська любов перемогла всі державні принципи.

— Завтра вранці ми будемо у вашій клініці, доктор Вагнер, — тихо сказав він, не підводячи очей. — А щодо портів... закон буде дотримано. Абсолютно законно.

Коли вони виходили з ресторану, Лоренцо обережно притримав Кіру за лікоть, а коли сіли в броньований автомобіль, його погляд горів непідробним захопленням.

— Ти неймовірна, Кіро, — прошепотів він, притягуючи її до себе. — Ти переграла його без єдиного пострілу. Чистою майстерністю і серцем.

— Я просто зробила те, що мала зробити лікар, — відповіла вона, але в її власних очах уже не було колишньої холодности — вона знала, що стала невіддільною частиною цього небезпечного, але величного світу.