Розділ 16. Нові горизонти впливу та виклики ззовні

Після нищівної поразки клану Манчіні та встановлення абсолютного порядку в нью-йоркських доках синдикат Соренто увійшов у фазу маштабної реорганізації. Лоренцо чудово розумів: час відкритих кримінальних війн на вулицях відходять в минуле. Щоб зберегти імперію та захистити тих, хто йому дорогих, владу потрібно було легалізувати, перевівши її у площину великого бізнесу, політичних інвестицій та контролю над стратегічними ресурсами міста.

Кіра продовжувала працювати у своїй клініці, але її авторитет тепер сягав далеко за межі кардіохірургічного відділення. Напередодні її офіційно призначили завідувачкою відділення, хоча мало хто з колег розумів справжню ціну цього успіху. Її світ розділився надвоє: вдень вона рятувала людські життя під сліпучим світлом операційних ламп, а вечорами занурювалася у фінансові звіти, плани безпеки та аналітику кримінального світу, які обговорювала на рівних із самим Соренто.

Того вечора осінній дощ знову стікав по панорамних вікнах резиденції на Лонг-Айленді. У бібліотеці, освітленій лише теплим вогнем каміна, на масивному дубовому столі лежали відкриті папки з документами, схемами офшорних рахунків та досьє на нових гравців.

Лоренцо сидів у шкіряному кріслі, тримаючи в руці келих віскі. Коли Кіра увійшла, скинувши мокре пальто, його погляд одразу зупинився на ній – у ньому читалася суміш глибокої прихильності та професійної зосередженості. 
– Механізми, які залишив після себе Манчіні, намагаються підімʼяти під себе інші гравці, – спокійно, але з відчутною напругою в голосі почав Лоренцо. Він кинув на папки перед собою. – Картель із Чикаго та їхні європейські союзники вважають, що після нашої перемоги ми втратили пильність. Вони тиснуть на федеральні інспекції в порту. Нам потрібно зустріч із прокурором Говардом, який контролює цей сектор. І тут без тебе, Кіро, обійтися неможливо.

Кіра зупинилася посеред кімнати, здивовано звівши брови. Вона підійшла до столу і подивилася на документи.

– Лоренцо, я лікар, а не лобіст і не політичний перемовник. Чому федеральний прокурор має прислухатися до мене?

Лоренцо підвівся з крісла, повільно підійшов до неї і мʼяко взяв за руки. Його долоні були гарячими, а погляд – неймовірно пронизливим.

– Тому що прокурор Говард – людина суворих принципів, яку неможливо купити ні грошима, ні погрозами. Але є одне вразливе місце, – Лоренцо зробив коротку паузу. – Його єдина донька зараз перебуває в критичному стані в листі очікування на складну операцію на серце.

У державній клініці їй відмовили через високий ризик. А ти – найкращий кардіохірург на всьому східному узбережжі. Кіра відчула внутрішній опір. Її професійна етика завжди будувалася на тому, що медицина поза політикою та криміналом.

– Ти хочеш використати життя дитини як розмінну монету у мафіозних іграх? – її голос пролунав різко, а в очах спалахнув виклик.

Лоренцо не відвів погляду. Він дивився на неї з безмежною повагою, розуміючи її обурення.

– Зовсім ні, mia cara. Операція буде виконана бездоганно, найкращим хірургом країни, за допомогою найсучаснішого обладнання. Ми врятуємо дитину. Але в обмін на це прокурор просто почне чесно виконувати свою роботу, перекриваючи кисень нашим конкурентам із Чикаго. Це не шантаж, Кіро. Це справедливий обмін життів і можливостей у світі, де інакше вижити неможливо.

Кіра довго мовчала, зважаючи кожне його слово. Вона знала, що він правий. У їхній реальності чиста мораль була розкішшю, якої ніхто не міг собі дозволити.