Розділ 10. Останній контрольний

Ніч на приватному аеродромі в Нью-Джерсі зустріла їх пронизливим вітерцем і косим дощем. Краплі води барабанили по холодному металу снайперської гвинтівки, але Кіра лежала на промерзлому даху ангара абсолютно нерухомо, злившись із нічною темрявою.

У маленькому навушнику лунав рівний, контрольований дихальний ритм Лоренцо,

—Група виходить на позицію через тридцять секунд. Кіро, ти бачиш ціль? 
— Бачу, — її голос звучав так само чітко, як під час найскладніших операцій. 
Вона дивилася крізь потужний оптичний приціл на злітну смугу. Джузеппе нервово ходив туди-сюди біля фюзеляжу чорного бізнес-джета, судомно стискаючи валізу. Його пятеро озброєних охоронців тримали зброю напоготові. 
— Вітер бічний, три метри на секунду. Поправку взяла, — прошепотіла вона.

Внизу чорні броньовані автомобілі Соренто стрімко заблокували виїзд зі злітної смуги. Лоренцо та Марко вийшли під дощ, і їхні постаті одразу прикували до себе всю увагу зрадника. Розмова була короткою. Джузеппе зрозумів, що його викрито, і зробив фатальну помилку, витягнув пістолет, а його охорона підняла автомати.

—Працюй! — пролунав різкий наказ Лоренцо у навушнику. Кіра на мить заплющила очі, зробила глибокий видих. Серце зробило удар і завмерло. Час зупинився.

Постріл.

Перша важка куля 50-го калібру на повній швидкості влучила в двигун машини, розбиваючи її на шматки і відрізаючи ворогам будь-яке прикриття.

Постріл.

Друга куля збила з ніг головного стрільця Джузеппе за долю секунди до того, як той встиг натиснути на курок.

Постріл.

Третій постріл із ювелірною точністю вибив зброю з рук самого зрадника, буквально роздробивши його запʼясток. Усе заскінчилося за лічені секунди. Охорона від Манчіні, усвідомивши, що проти них працює невидимий і абсолютно непередбачуваний снайпер вищого класу, кинули зброю на бетон і підняли руки вгору.

Коли за годину Лоренцо піднявся на дах ангара, Кіра вже спокійно розбирала гвинтівку, складаючи її деталі в спеціальний кейс. На її обличчі не було й сліду паніки, тільки впевненість професіонала.

Лоренцо підійшов до неї ззаду, обережно торкнувся плечей та повернув до себе. В його погляді горів дикий, палаючий вогонь захоплення.

— Ти спрацювала філігранно, — тихо мовив він, заправляючи пасмо мокрого волосся їй за вухо. — Жодного зайвого кроку. Чиста хірургія.

Кіра витримала його погляд, відчуваючи, як близько він стоїть і як шалено бʼється її власне серце.

— Я просто виконую свою частину контракту, Соренто. 
— Ні, Кіро, — прошепотів він, схиляючись до неї. — Ти щойно довела , що ти — єдина жінка в цьому світі, яка здатна тримати під контролем мій світ а головне, моє серце. 
 

Завтра знову викладу два розділи. Я взагалі задумуюсь над тим щоб кожного дня викладати по два розділи щоб швидше закінчити першу части та перейти до читання другої. Що ви на це скажете?)))))