Розділ 6. Нова роль

Минув тиждень. Попри побоювання Кіри, проблеми з клінікою справді зникли так само раптово, як і з'явилися: рахунки розблокували, а комісія штату відкликала всі претензії, визнавши їх «прикрою технічною помилкою». Лоренцо дотримався свого слова.

Проте життя Кіри змінилося назавжди. Тепер вона жила в двох паралельних світах: удень вона проводила складні операції в лікарні, а ввечері за нею приїжджав тонований автомобіль і перевозив до резиденції Соренто або на нові тренувальні локації.

Лоренцо не просто робив із неї снайпера — він навчав її розуміти логіку кримінального світу. Вони годинами розбирали карти, схеми безпеки об'єктів та психологічні портрети його ворогів.

Сьогоднішній вечір мав стати особливим.

— Нам потрібно з'явитися на прийомі в готелі The Plaza, — мовив Лоренцо, заходячи до її кімнати в маєтку. У його руках був масивний чорний чохол із сукнею. — Там буде весь вищий світ Нью-Йорка, включаючи Дона Манчіні та його людей.

Кіра здивовано звела брови.

— Я гадала, моя роль — залишатися в тіні й тримати гвинтівку.

— Іноді найкраще сховище — це опинитися прямо під софітами, — Лоренцо поклав чохол на ліжко. — Ти підеш зі мною як моя офіційна супутниця. Це дасть ворогам зрозуміти, що я не ховаюся, а навпаки — впевнений у своїх силах. До того ж, твій гострий розум і спостережливість допоможуть мені помітити те, чого не бачать інші.

Вона відкрила чохол. Усередині лежала розкішна вечірня сукня з темно-смарагдового шовку з глибоким вирізом на спині та високим розрізом на стегні.

— Вона... занадто привертає увагу, — зауважила Кіра, торкаючись ніжної тканини.

— Ти мусиш привертати увагу, — Лоренцо підійшов ближче, і його погляд ковзнув по її обличчю. — Ти повинна засліпити їх, щоб вони не помітили, наскільки ти небезпечна.

За годину Кіра стояла перед дзеркалом. Сукня сиділа ідеально, підкреслюючи кожну лінію її стрункої фігури. Волосся вона зібрала у високу елегантну зачіску, відкриваючи тонку шию. Єдиним детальним доповненням, прихованим під шовком на стегні у спеціальній кобурі, був мініатюрний пістолет Walther PPK.

Коли вона вийшла до вітальні, Лоренцо, який чекав у своєму класичному смокінгу, на мить застиг. У його зазвичай холодних очах спалахнув неприхований захват, який він швидко приборкав.

Він підійшов до неї, подав руку й тихо мовив:

— Ти виглядаєш сліпучо, mia cara.

— Не називай мене так, Соренто, — тихо відповіла Кіра, але її серце пропустило удар від того, як м'яко й природно це пролунало з його вуст.

— Звикай, — він усміхнувся куточком вуст. — Сьогодні ми граємо закохану й потужну пару. І якщо хтось посміє засумніватися у цьому — це коштуватиме їм занадто дорого.

Вони сіли у лімузин і вирушили назустріч вечору, де під звуки класичної музики та кришталевих келихів готувалася нова, ще більш небезпечна пастка.