Розділ 2. Небезпечний вибір

Нічний Мангеттен зустрів Кіру густим туманом і холодною мрякою. Дорога до дому минула як у тумані — пальці все ще пам’ятали холодну сталь «Глока», а в вухах досі лунав низький, оксамитовий голос із металевими нотками: «Мені потрібні ваші руки».

У своїй невеликій, але затишній квартирі в Брукліні вона першим ділом підійшла до вікна й засмикнула щільні штори. Лише після цього дістала з кишені куртки важкий чорний конверт.

Усередині виявилася невелика металева флешка та кілька аркушів цупкого паперу.

Коли Кіра вставила флешку в ноутбук, її обличчя зблідло. На екрані відкрився архів. Фотографії її щоденного маршруту, розклад змін у клініці, банківські рахунки, інформація про її молодшого брата-студента Деніела, адреса його гуртожитку, детальні виписки з медичної комісії. Лоренцо Соренто знав про неї все — аж до того, о котрій годині вона купує ранкову каву в кав'ярні за рогом.

На папері ж був викладений роздрукований документ — приватний контракт. Термін — один рік. Сума винагороди — шестизначна цифра у доларах, яка могла б забезпечити її та Деніела на все життя. Але наприкінці стояв лише один підпис: Лоренцо Соренто. Місце для її підпису залишалося порожнім.

— Божевілля… — шепотіла Кіра, закриваючи ноутбук.

Вона вирішила, що не дозволить затягнути себе в цю брудну гру. Але реальність розставила все на свої місця вже наступного ранку.

О дев’ятій ранку в кабінет головного лікаря Кіру викликали прямо з обходу.

— Вагнер, у нас катастрофа, — головний лікар, зазвичай спокійний чоловік поважного віку, нервово витирав чоло хусткою. — Зранку приїхала позапланова перевірка з медичної комісії штату. Скарги на нібито фальсифікацію звітів у вашому відділенні. Рахунки клініки тимчасово заблоковано. Якщо це не владнається за 24 години, клініку закриють, а вашу ліцензію анулюють.

Кіра застигла.

«...або спостерігати, як руйнується все, що ви створювали роками».

Слова Соренто лунали в голові з лякаючою чіткістю. Це був не блеф. Це був демонстраційний удар — безжальний, розрахований і точний. Він показував, що може знищити її життя одним дзвінком, навіть не торкаючись її пальцем.

Вона вийшла з кабінету, дістала з конверта візитну картку із єдиним номером і натиснула кнопку виклику.

Трубку зняли після першого ж гудка.

— Я слухаю, Кіро, — пролунав спокійний голос Лоренцо. Він навіть не запитував, хто дзвонить.

— Нам треба зустрітися. Зараз.

— Чорний Cadillac Escalade чекає на вас біля службового входу лікарні.

Маєток Соренто розташовувався в затишному передмісті Лонг-Айленда, під надійною охороною високого паркану та десятків відеокамер. Коли Кіру провели до просторого кабінету, оздобленого темним дубом та шкірою, Лоренцо сидів за масивним столом і переглядав якісь папери.

Він підвів очі. У його сталевому погляді не було триумфу чи зверхності — лише холодна оцінка.

— Ви швидко приймаєте рішення, — зауважив він, вказуючи на крісло напроти.

Кіра залишилася стояти. Вона стиснула кулаки, намагаючись приборкати внутрішній гнів.

— Ви знищуєте клініку, де працюють сотні людей, тільки щоб змусити мене підкоритися?

— Я лише демонструю свої можливості, — Лоренцо відкинувся на спинку крісла. — Ви потрібні мені, Кіро. Ваша точність, ваш холодний розум під час стресу та ваші медичні навички. Я пропоную вам угоду, від якої ви не можете відмовитися.

— У мене є умови, — твердо сказала вона, ступивши крок до його столу.

Лоренцо трохи підняв брову, явно здивований її сміливістю.

— Озвучте.

— По-перше, ви негайно знімаєте всі проблеми з клініки та медичної комісії. По-друге, мій брат Деніел і моя родина залишаються недоторканними. Якщо з ними щось станеться — я вийду з гри, незважаючи ні на що. І по-третє... я не стану бездумним кілером. Я не вбиватиму невинних.

У кабінеті запанувала тиша. Лоренцо мовчки дивився на неї кілька секунд, ніби зважуючи кожне її слово. Потім повільно підвівся з-за столу й підійшов впритул.

Його високий зріст і потужна аура змусили б будь-кого відступити, але Кіра підняла підборіддя, зустрічаючи його погляд.

— Мені не потрібен бездумний кілер, Кіро, — тихо мовив він, схиляючись до неї. — Для цього в мене є десятки людей. Мені потрібен той, хто вміє мислити під вогнем. Ваші умови прийнято.

Він дістав із шухляди дорогоцінну ручку й простягнув їй контракт.

Кіра взяла ручку. Її рука не здригнулася, коли вона поставила свій підпис на останній сторінці. Вона щойно продала свій спокій і вступила у світ, із якого немає вороття.

Лоренцо забрав документ, коротко глянув на підпис і перевів погляд на неї.

— Гарний вибір, лікарю Вагнер. А тепер збирайтеся. Наше перше завдання починається негайно.