МЕСНИКИ В ЧОРНИХ МАСКАХ

Всі тварини, що ведуть осілий спосіб життя і мають власну територію, де будують житло, харчуються, розмножуються, ревно боронять кордони своїх володінь від чужинців.

Якщо ці чужинці — інші тварини, вони вміють "читати" прикордонні мітки та знаки, і коли перетинають межу, добре знають, що рано чи пізно прийдеться тікати від розлюченого хазяїна або битися з ним. Та цього аж ніяк не розуміють люди.

Поряд із моїм домом вже кілька років триває будівництво маленького, проте "елітного", як свідчить напис на паркані будмайданчика, містечка з чарівною назвою "КАЗКА". Спочатку це був проект десятка одно-двоповерхових котеджів, згодом замість легких дачних будиночків справді з казковою швидкістю почали зростати п’яти-семи поверхові різнокольорові панельні "коробки".

Завдяки активному будівництву межа лісу і міста почала пересуватися: люди наступали на ліс. Спочатку загинула половина горіхового саду із рідкісними видами далекосхідних горіхів — колекція інституту ботаніки, потім суттєво поріділа алея вікових тополь, щоб не затуляли вид з нових балконів. Далі "Казка" відкусила чималий шматок занедбаного фруктового саду та перетнула межу лісового масиву. І десь на своєму шляху, розкопуючи галявини під нові котловани, будівельники порушили кордон території на якій жила сім’я борсуків.

Може інші тварини ще завчасно втекли б від гуркоту техніки та покинули свої володіння, щоб не ризикувати небезпечним "казковим" сусідством. Але борсуки до останнього лишалися на звичному місці. Можливо, більш слабкі та полохливі тварини безпорадно покинули обжиті домівки, коли люди, ведучи власні розкопки, зачепили їхню нору — і навіть не помітили цього! — але не такий характер у борсуків. Будівельники навіть не уявляли, що від них можуть вимагати відповіді за свої дії.

Борсук європейський, або лісовий (лат. Meles meles) — хижак з родини хоробрих та навіть зухвалих Куницевих, які майже зовсім не бояться людей і легко заходять на людську територію, якщо їх спровокувати. Борсук — родич кам’яної куниці та ласки, про зустріч з якими вже розповідалося в Колоску №... та № ....

Це досить великий та сильний звір. Але разом з тим, борсук легко мириться з будь-якими сусідами, не мстивий, поступливий, неконфліктний. Нападає тільки якщо дуже розлючений. Вдаряє противника носом, кусає та мерщій навтьоки. В природі ворогів борсука майже немає, окрім вовків, рисей та здичавілих чи свійських собак. Лисиці та єнотоподібні собаки часто намагаються вижити борсука-одинака і захопити його велику зручну нору – справжній палац. Борсук боронить свій дім — свою фортецю скільки може, але лисиця також не здається, робить всілякі капості у яких лиси – майстри. Інколи це завершується загибеллю борсука, а бували випадки, коли борсук мирно ділив велику нору з іншими тваринами, лише б його не чіпали та користувалися власними ходами. Якщо лисиці діставалися половина або один поверх розкішної чужої нори, руда теж не скаржилася і припиняла «діставати» борсука. Та коли борсуки мешкають поряд з людьми, ще й великими групами, конфлікти та загибель тварин відбувається частіше, ніж мирне співіснування. Не кажучи вже про варварське винищення виду заради борсучого жиру, який вважають цінними ліками, хоча їх можна замінити на більш сучасні препарати, з надійнішим ефектом.

Отже, люди так порушили їхні кордони, що борсуки розсердилися не на жарт, бо замислили помсту.

Що ми знаємо про борсуків?

Будівельники точно нічого не знали. Навіть не підозрювали, що поряд з ними можуть мешкати такі великі та рідкісні лісові звірі, які вміють будувати «містечка» значно краще та практичніше за людей.

Розміром дорослий борсук нагадує гладку собаку середнього розміру з дуже короткими ногами, коротким хвостиком, маленькою головую з тонкою гострою мордою і круглими вушками. Довжина тіла самців до 1 метра, самиці дещо менші. Влітку самці важать до 13 кг, а коли нагуляють жирові запаси для зимової сплячки, їхня вага може сягнути 20 кг. В борсука світло-сіре густе хутро з білими плямами на морді та чорними повздовжніми смугами від носа до хвоста.

Правда, незвичний вигляд? Такого звіра важко не помітити! Але борсук активний переважно вночі, вдень відпочиває, виходить на пошуки їжі в сутінках.

Борсук європейський – одна з трьох гілок колишнього "великого" виду борсук звичайний. Сучасні вчені розділили "звичайного" борсука на європейський, азійський та японський види, які добре розрізняються за особливостями забарвлення та іншими ознаками.

В Україні борсук населяє всі природні зони, проте розподілений дуже нерівномірно. Найменше його в південних степах, найбільше у Львівській та Івано-Франківській областях.

В нашому Голосіївському лісі в передмісті Києва багато років тому стирчав іржавий плакат із зображенням борсука і написом "Бережи природу!", — але раніше жодного борсука я в лісі не бачила, і не мала знайомих, які б зустрічали їх у природі.

Недивно, через скорочення чисельності борсук європейський ще за радянських часів був занесений до «Червоної Книги Української РСР», як вид, якому загрожує зникнення. Але в новому виданні "Червоної книги України" (2009 року) борсука немає. Він вилучений з переліку «червонокнижних»,  як вид, що відновив свою чисельність у природі. І справді — відновив, якщо борсуки знов з'явилися в місцях, де їх не бачили вже років двадцять.