6.

Марк не розпитує мене про те, як минула розмова з Яном. Напевно, розуміє, що не варто влазити у справи двох безнадійно закоханих. Я ж зачиняюся у кімнаті, знімаю з себе сукню й одягаю домашній одяг. Розмова з Яном дала мені багато корисної інформації. Сестра не вагітна, і чомусь у мене немає сумнівів у тому, що Ян мені не зраджував у готелі.

Тільки от все це не дає стовідсоткової гарантії, що варто продовжувати ці стосунки. Занадто багато перешкод. Хіба кохання може жити в такій напрузі? 

Наступного ранку Марк підвозить мене до мого будинку. Перед зустріччю з мамою трохи хвилююся, адже вона помітить пластир і захоче все дізнатися. 

У будинку тихо і з'являється надія, що розмову можна буде відкласти до кращих часів. Та раділа я недовго, тому що мама якраз спускалася з другого поверху, а я піднімалася вгору.

- Доню, - вона розгублено витріщилася на мене, а тоді наблизилася і міцно обійняла. Довелося не морщитися, адже її дії приносили біль. - Де ти була? Тебе Ян шукав. І Альбіна…

- Альбіна? - здивовано перепитую. - Мамо, я не знаю, що мені робити. Все так заплуталося.

Ми разом спустилися на кухню, і мама швиденько приготувала мені зелений чай. Сама сіла навпроти й уважно оглянула моє обличчя. Коли її погляд зупинився на пластирі, вона важко зітхнула, але запитувати нічого не стала.

- Я думала, що Альбіна прийме мої стосунки з Яном. Наївно вірила у цей варіант, - обійнявши чашку руками, боялася підняти погляд на маму. - Та вона не прийняла. Полетіла до нього в Мюнхен і збрехала, що вагітна. 

- Я так і думала, що ніякої вагітності немає, - зітхнула мама. - Я намагалася з нею поговорити, та Альбіна наче не чує. Вона... чомусь недолюблює тебе. Я не знаю чому і не знаю, коли все це почалося. Вона ревнує тебе до нас. І ця історія з Золотовим. Напевно, і тут присутня ревність. Навіть якщо вона не кохає його, то й тобі не дасть бути з ним. 

- Я хочу з нею поговорити. Зрозуміти, чим завинила, - випалила емоційно. - Ми з нею так рідко бачилися останні кілька років. Я думала, що між нами особливий зв'язок. Але, як виявилося, я сильно помилялася. 

- Просто ми занадто багато їй дозволяли, - тихо відповіла мама. - Ти полетіла в іншу країну, а вона стала для нас усім. Люба, як твої стосунки з Яном? Я розумію, що після усього, що сталося, довіра до нього похитнулася.

- Я не буду з ним, поки не розберуся з Альбіною, - твердо відповідаю. - Сьогодні ж поїду до неї. Не хочу більше відкладати цю розмову. І так багато часу втратила. 

- Поговоріть, - погоджується мама. - Я знаю, що в глибині душі Альбіна любить тебе. 

Я дійсно не збиралася відкладати в довгий ящик цю розмову. Не тепер, коли усі таємниці відкрилися. Прихопивши ключі від маминої Ауді, я покинула будинок і відправилася в гараж. Одразу пригадала свій розбитий мотоцикл - і стало ніяково. Все ж таки їздити мотоциклом я любила набагато більше. 

До будинку, де жила Альбіна, дісталася доволі швидко. Поки піднімалася ліфтом на її поверх, намагалася впоратися з хвилюванням. Здавалося, що я їду не з сестрою говорити, а з зовсім чужою людиною. 

Зупинившись перед дверима, подзвонила і завмерла в очікуванні, коли Альбіна мені відчинить. Сестра не стала довго мене мучити. Коли двері прочинилися, я просто забула, що хотіла сказати.

Альбіна була п'яна, і цей факт неприємно так різонув десь всередині. Виглядала вона жахливо, зі скуйовдженим волоссям, темними слідами від туші під очима і в зім'ятому одязі. 

- О! Знайшлася пропажа! - весело заявила сестра і схопилася за ручку дверей, тому що її непогано так штормило.

- Ти п'яна, - сама не знаю, навіщо сказала це. Просто побачити Альбіну такою було дуже несподівано. Завжди гарна та доглянута, зараз вона походила на бомжа зі стажем.

- Не подобаюсь - не дивися! - буркнула сердито. - Чого приперлася? Посміятися?

- Я хочу поговорити! - відповіла і протиснулась поряд з нею у квартиру. 

- Я тебе не запрошувала! - закричала Альбіна і гепнула дверима так, що шиби затремтіли. - Вимітайся звідси!

- Я хочу знати, що з тобою відбувається, - звісно ж, залишати її у такому стані я не збиралася. Все ж таки я також була винна у тому, що зараз вона саме у такому вигляді. - Навіщо ти збрехала про вагітність?

- О, уже доклав! - скривилася і, похитуючись, поспішила до холодильника. Дістала з нього пляшку з вином і взялася за штопор. 

Швидко наблизившись, я сама відкоркувала пляшку, а тоді почала виливати її вміст у раковину.

- Гей! Ти що робиш? - сердито закричала і спробувала вирвати пляшку у мене з рук. На щастя, сил у мене було більше, тому останні краплі потекли в каналізацію. - Ненавиджу тебе! 

Альбіна гепнулася на диван і склала руки на грудях. Я розуміла, що зараз у ній говорить образа та алкоголь, але все одно не могла второпати, як вона так просто зізнається у ненависті рідній сестрі.

- Я не розумію, що зробила не так, - сідаю навпроти неї у м'яке крісло. - Ми з тобою так рідко бачимося, але ти говориш, що я краща за тебе. Ти завжди була поруч з батьками, вони любили тебе і купували все, що ти хотіла. А зараз ти навіть не хочеш пояснити мамі, що з тобою не так.