Холодна поверхня манить. Так і хочеться торкнутися рукою. Їх було створено тринадцять. По одному на кожного майстра.
Ти можеш подивитися в дзеркало, друже. Ти бачиш? Воно темне. Ти боїшся? Не варто.
Дзеркала стали дверима. Майстри мали спостерігати за порядком між світами. І вони гарно виконували це завдання. Допоки крізь нього не пройшов він. Йому було цікаво. Дурне хлопчисько. Чого тобі бракувало? І йому сподобалося те, що він зробив. Ці відчуття не передати.
Наче ти потопаєш. А потім знову опиняєшся на поверхні.
Його покарали. Здається, йому було боляче. На що він сподівався?
Але він пообіцяв всім навколо, що дивний світ по тій стороні буде його. І цей він забере. І об'єднає.
Каміння, з допомогою якого були створені всі рами для дзеркал було заховане в стінах Аргадару. І він його знайшов. Він знав куди іти. Аж поки Радник не забрав його, мріючи знищити каміння. Куди побіг? Він наздожене. Ворон забрав його. Пройшов через дзеркало. Кинув в тому світі. Думав не знайде?
Ти досі дивишся в дзеркало, любий друже? Тебе манить? Воно тобі подобається? Хочеш стрибнути? Давай. Я буду поряд. Ти ж довіряєш мені, правда?