На краю

17 років тому. Наш світ

Повернемося з тобою, любий друже, в світ людей. Ми можемо помітити чоловіка, який тримає слухавку коло вуха, і здається мені,що він посміхається.

- Тату, уявляєш, у мене народилася донечка! Я такий радий, тату!

От тепер ми помічаємо, що стоїть він коло великої сірої будівлі. Пологовий. Ось це, любі друзі, і є початком історії. Але ж батькам новонародженої і не треба про це знати. Поки що. Зараз нехай радіють.

Чоловік піднімає голову вгору. З вікна йому посміхається красива жінка, яка тримає на руках дитину. Щастя. Мабуть це і читається в її очах.

Аж ось у вікно вдаряється ворона. Чорна. Велика. У її дзьобі камінчик. Блискучий. Красивий. Мерехтливий. Подарунок долі? Скоріше навпаки. Люди радіють. Смішні. Навіть не думають про те, що колись за каменем прийдуть. Не люди. О ні. Зовсім ні. І той,хто прийде,не пожаліє дитину, яку обрав Ворон.

Ви спитаєте мене, чому Ворон обрав цю дівчинку? Я не знаю. Я ж не він. Я мовчазний спостерігач. Я ще вийду з пітьми. Але не зараз. Пізніше. Коли прийде час.

Через рік камінь буде висіти на ланцюжку у маленької дівчинки на шиї. І справді красиво. Що ж. Ворон мав надію, що його не знайдуть. Живе тисячу років і досі такий дурний. Він приходить по своє. Його завжди кличе до себе те,що йому належить. І він вже близько. Дуже близько.

Ханна Прайм

Подобається

#1580 в Фентезі
#321 в Фантастика

У тексті є: магія, різні світи

Відредаговано: 15.12.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись