Розділ 6.4

Хея оглянулася на кутик пледа, що втікав з її плеча до Ітана, і хмикнула.

— Це останній пункт, щоб стати справжніми бойовими товаришами — сон під однією ковдрою! Чудово! — переконливо кивнула вона і підсунулася ближче. — Купалися разом, їли разом, дзюрили теж під пильним наглядом, і дбали, щоб зад не замерз і пряжка не тисла! Саме час спати в обіймах один одного, як справжня знайдена родина.

Вона посміхнулася і міцно обійняла його торс. Найкращий захист — це напад.

Ітан протяжно моргнув і розгублено глянув на Анору, знову шукаючи поради.

Та дракониця зробила вигляд, що вже спить. І лишень дивилася на них через вузьку шпаринку примруженого ока.

— Ось і я про те! — бадьоро промовив чоловік і обійняв Хею за плечі. — Звісно, я ще не забув, хто ти така насправді. Але спати поруч з тобою не боюся. Ти ж мене не вб'єш, якщо я хропітиму?

— Ні. Але тільки якщо розповіси мені казку! — вона розтягнула вуста в посмішці і затишно вмостилася в його обіймах.

— Казка! — вигукнув Фассульк і влетів просто між них. Розділив їх. І сів посередині. — Я теж хочу!

Ітан нахмурився, а Хея розреготалася. Всю малину зіпсував. Молодець.

— Збоку сядь! — скомандував Ітан і показав дракончаті на місце біля багаття. — У нас із леді одна ковдра на двох.

Дитинча образилося. Підігнуло хвоста й пошкандибало у «вигнання».

Анора привідкрила одне око.

— Не заважай дорослим. А то шлюбний сезон закінчиться, а яйце так ніхто й не знесе, — буркнула вона і відвернулася.

Фассульк видихнув клубок пари з маленьким, сором'язливим язичком полум'я.

— Зрозумів, — протягнув він і згорнувся калачиком біля вогнища.

Хея почервоніла. Ці фірмові жарти дракониці… Щоки зараз згорять від сорому.

Ітан пирхнув і ліг, як небожитель, спершись щокою на кулак.

— Казка… Казка в тому, що ти зірвала моє завдання. Я ще мав патрулювати свій кордон чотири дні. А ти мене підстрелила, і тепер мені потрібно летіти до цілителя, щоб він вилікував моє сильне мужнє плече. А то на що потім кластиме голову моя майбутня кохана дружина? — спитав він і засміявся. Бо реакція Хеї була смачною — вона то кипіла, то бентежилася.

— А-а! То в тебе була місія? А я думала, ти просто так у кущах сидів, чекав, поки я прийду і підстрелю твоїх драконів! — глузливо промовила вона.

Фассульк був вдало зруйнував момент, але вся її бравада там злетіла. І зараз було важко наново зібратися з силами.

Ітан підклав під голову наплічник і ліг горілиць. Схрестив руки на грудях, як поважний воїн.

— Насправді, моє королівство переживає воєнний конфлікт. З сусідніми державами. Добре, що хоч з цього боку самі невігласи. Нуль загрози. Ну... окрім того твого Джена. Досі шкодую, що не прибив його.

Хея затрусилася.

— Він не мій! Боже збав. Він… він… можна сказати, хотів мене… примусити до… ну, ти зрозумів.

Вона відвернулася й обійняла коліна, розчаровано глянувши на майже повний місяць.

Ітан аж витягнувся в обличчі.

— О, то ти з ним не спала, а він такі права заявляє? От довбень. Безчесний. Ні, я точно не такий. Я жінок не торкаюся, якщо вони самі цього не хочуть. Тож спи спокійно. Максимум, на що я здатен, — поцілунок. Але ти злочинниця… тож, напевно, я не стану, — сказав він грайливо і закинув руки за голову. Розслабився.

Та в його нахабну пику тут же прилетіла кістка із заячої лапки.

— Здався ти мені! Ніби ти тут єдине тепле тіло! — крикнула Хея і різко, демонстративно підвелася.

Поки принц намацував ґулю на лобі, його бранка гордо розвернулася і впевненим кроком почухрала до Анори.

— Давай організуємо жіночий орден! З нашими власними правами! — звернулася вона до дракониці й сіла біля її теплого боку.

Анора нібито прокинулася і струснула головою.

— Боже. Тебе послали самі зірки! — прохрипіла вона й, провівши кінчиком хвоста по землі, вирила довгу смугу. — Оце наш кордон. Суверенний. Чоловікам не порушувати. На добраніч!

Хея озирнулася на дракониху й переможно посміхнулася. А Ітану і Фассульку показала дулю.

Принц почухав потилицю.

— Ну… фортеці не завжди падають за один день. Але падають, — заявив він і сів, гордо схрестивши руки на грудях. — Це виклик!