На кілька днів
XI. Квартира
Коли я повернувся до свого життя в Німеччині, воно поступово почало набувати форми.
Робота.
Ранкові дороги.
Магазини.
Вечори.
Кава.
Телефон, на який я все ще іноді дивився, хоча знав, що повідомлення не буде.
Я облаштовувався.
Купував речі.
Планував.
Працював.
Життя тривало незалежно від того, що відбувалося в моїй голові.
Іноді я дивився на квартиру й думав:
Ось тут вона могла б бути.
Ця думка була майже фізичною.
Ось тут ми могли б сидіти.
Ось тут вона могла б залишити чашку.
Ось тут ми могли б сперечатися.
Ось тут я міг би чекати її з роботи.
Але в кімнаті був тільки я.
Я не знав, чому вона так і не приїхала.
Можливо, боялася.
Можливо, не хотіла.
Можливо, хотіла, але не настільки, щоб ризикнути.
Можливо, в її голові наше майбутнє ніколи не було таким конкретним, як у моїй.
Ця думка боліла найбільше.
Бо я будував.
А вона, можливо, просто мріяла.
А мрія і план — не одне й те саме
Відредаговано: 12.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
