На кілька днів
IX. Очікування
Спочатку я чекав спокійно.
Потім нетерпляче.
Потім із тривогою.
Я думав про дату.
Про квиток.
Про те, де вона спатиме.
Куди ми підемо.
Що я приготую їй.
Мені хотілося показати їй не красиву картинку, а своє справжнє життя.
Дорогу на роботу.
Магазин.
Кав’ярню.
Кімнату.
Звичайний ранок.
Я хотів, щоб вона побачила мене не тільки в тих кількох годинах, коли ми зустрічалися раніше.
Хотів побачити її такою самою.
Не вирваною з її життя на кілька годин.
А просто поруч.
Я іноді думав:
Я не можу купити корову, не скуштувавши молока.
Фраза звучала грубо, але суть була проста.
Я не міг зруйнувати все своє попереднє життя, спираючись тільки на наше почуття.
Мені потрібно було знати, чи можемо ми бути разом у реальності.
Не в машині.
Не в повідомленнях.
Не в уяві.
Вона не поспішала.
А я все сильніше відчував образу.
Мені хотілося побачити конкретний крок.
Дату.
Квиток.
Рішення.
Натомість знову були слова.
Я замовк.
Не тому, що перестав її любити.
А тому, що хотів побачити, чи вона сама зробить крок, якщо я перестану тягнути її за руку.
Механізм повторився.
Вона сприйняла моє мовчання як байдужість.
Я сприйняв її мовчання як відсутність бажання.
І ми знову віддалилися.
Відредаговано: 12.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
