На кілька днів
VII. Повернення
VII. Повернення
Одного разу вона сказала, що хоче все закінчити.
Їй було соромно дивитися своєму синові в очі.
Вона більше не хотіла жити так.
Я повернувся додому і плакав.
Мені здавалося, що всередині мене просто щось обірвалося.
Дружина побачила мій стан.
Вона не стала давати порад.
Тільки сказала:
— Не переживай. Повернеться до тебе твоя Іра. Це вже не вперше. Ну ви і придурки.
Я не знав, плакати мені від цього чи сміятися.
Мабуть, уперше за довгий час я відчув, що хтось бачить усю абсурдність ситуації.
Я не знав, що робити з цим болем.
Тому почав писати.
Спочатку просто тексти.
Потім більше.
Я писав про себе, про людей, про любов, про те, як ми вигадуємо собі сталість там, де насправді все постійно змінюється.
Поступово з цих текстів почала складатися книга.
Я не знав, чи прочитає вона її.
Можливо, десь усередині я саме на це й сподівався.
Книга вийшла.
Вона її прочитала.
Сказала, що їй боляче, але що це добре.
Вона плакала.
А потім знову з’явилася в моєму житті.
Я не знав, чи повернула її книга.
Можливо, книга була лише приводом.
Можливо, почуття нікуди не зникали.
Я вже перестав намагатися розділяти ці речі.
Ми знову були разом.
Принаймні настільки, наскільки це взагалі було можливо.
Відредаговано: 12.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
