На кілька днів
II. Повідомлення
Усе почалося з вірша.
Я виклав його в Instagram, як викладають тисячі речей, не думаючи, що одна з них може змінити життя.
Вона написала мені.
До цього ми вже знали про існування одне одного. Не були зовсім незнайомими людьми. Колись я працював там, де працювали її мати та чоловік.
Але це було лише знання про чужу людину.
Вона була десь у моєму світі, але не в моєму житті.
А потім з’явилося повідомлення.
Ми почали говорити.
Спочатку про текст.
Потім про літературу.
Потім про життя.
А далі сталося те, що іноді трапляється між двома людьми майже непомітно: розмова перестала мати причину закінчуватися.
Настала ніч.
Потім друга.
Ми все ще говорили.
Про книги.
Про людей.
Про страхи.
Про те, що нам подобалося і що дратувало.
Про життя, яке вже мали, і життя, якого хотіли.
Мені здавалося, що я знав її давно.
Не тому, що ми справді давно були знайомі.
Просто деякі люди з першої розмови здаються дивно знайомими.
Ніби ти не зустрів їх, а нарешті знайшов.
Ми обоє мали сім’ї.
Дітей.
Обов’язки.
Життя, які не можна було просто вимкнути одним натисканням.
Але почуття не питають, чи зручно їм приходити.
Вони просто приходять.
Спочатку я не думав, що це стане чимось великим.
Потім перестав себе в цьому переконувати.
Ми почали зустрічатися.
І дуже швидко стало зрозуміло, що словами це вже не пояснити.
Відредаговано: 12.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
